Британія, Італія, Польща: українка розповіла, як приймають за кордоном

В Україні триває війна, ворог продовжує обстрілювати населені пункти. Кожному українцю назавжди запам’яталася ця дата: 24 лютого 2022 року. Хтось досі залишається в своєму домі, хтось вимушений жити в метро, хтось виїхав до іншої області чи за кордон, але життя кожного змінилося.

Будинок в кольорах українського прапора в Лондоні, фото Оксани

Українці продовжують втікати від смертельної небезпеки, від обстрілів, загрози окупації, рятувати рідних. Кожен з них буквально "взяв" свій дім у наплічник чи валізу. Ми розповідаємо історії українців, що були змушені через війну покинути свої домівки.

Киянка Оксана, уродженка Кіровоградської області, розповіла про свою подорож за кордон та мандрівку Італією й Польщею та переїзд до Великобританії після початку бойових дій в Києві.

- В якому місті проживали до 24 лютого 2022 року? Чи були в місті, де ви проживали, обстріли? Коли вирішили покинути дім? Що пам'ятаєте про цей день/перші дні війни?
- На 24 лютого, проживала в Києві. Прокинулась зранку від шуму, відкрила вікно, а там суцільний затор з машин, виє сирена і гуркіт вибухів, орієнтовно на Нивках, де завод Антонова і їх злітна смуга. Я живу на височині і та щей на верхніх поверхах, тож було видно, як "прилітає" та гриб від вибуху в боці Гостомеля та з іншої сторони — на Нивках (обидві злітні смуги завода Антонов). Одразу записала голосове мамі, що нас бомблять, почалась війна, але ти не хвилюйся, в мене все добре. Далі сіла-подумала, і купила квиток на потяг, що поїхати після обіду в Олександрію, це було десь до 8-ї ранку. Весь інший час сиділа на кухні над кавою і сніданком, намагалась поснідати. Зібрала рюкзак, з головними документами, ноутбуком і зі зручними речами, на випадок, якщо буде розбомблена колія і пасажирам доведеться йти пішки чи тікати, ночувати в якомусь селі. Їхала Інтерсіті, з чотирьох годин, перші 2,5 у вагоні була суцільна тиша, поки не проїхали Смілу. Далі трохи заворушилися, і перед Знам'янкою знову затихли, всі знали, що це великі залізничні вузли і їх можуть бомбити.

- Коли вирішили поїхати за кордон? З ким виїхали?

- Через тиждень, проживаючи в Олександрії, разом з кумою вирішили їхати за кордон. А в неї двоє дітей, 9 і 11 років. Допомагала їй вивезти їх в Польщу, там живе і працює її мама. Їхали евакуаційними електричками, спочатку до Вінниці, потім пересадка до Львова, далі до кордону дісталися з волонтерами, там піший перехід і електричка з кордону до Кракова. Звідти нас забрали вже мама куми з друзями машиною.
У куми мама живе біля Варшави, тож спочатку ми всі приїхали до неї. Там виспались після дороги, далі я купила квиток в Італію до мами, і полетіла через пару днів до неї. В Польщі всі допомагають. Волонтери "сонечка", що в Україні, що в Польщі. Всіх хочеться обійняти і подякувати.

На фото: пам'ятники Володимиру Великому та Богдану Хмельницькому в Києві, квітень 2022 року

- Розкажіть про життя в Польщі? Як українців приймають? Які ціни на продукти/товари?

- В Польщі біженці тільки ми, тож вся інформаційна кампанія направлена на нас і багато інформації українською мовою, тож гуманітарки не тільки багато, але й легко українцям про неї дізнатись. Плюс схожа мова, менталітет і устрій країни. В Польщі є все, і гуманітарні штаби, і купа волонтерів, які годують/підказують/ведуть за руку/носять багажі, втішають дітей/няньчать наших тварин і все-все для нас роблять.

Середня ціна оренди однокімнатної квартири в хорошому райцентрі Польщі — це 300-400€ з контрактом від власника і за наявності документів у орендаря (біла схема). Через "сіру", можна зняти кімнату у наших за 100-150 € чи кімнату в хостелі. На продукти, ціни або такі, як в Україні або нижчі. Дорогі тільки м’ясо/риба і, можливо, яйця, але не факт.
- Італія чимось відрізняється від Польщі? Як там сприймають українців?

- В Італії (виключно за південь говорю) нікому немає діла. В них і так багато біженців і нелегалів, вони не звертають увагу. Живуть як жили і тільки жваво обговорюють новини. Коли був вибух на базі в Яворові, за 20 км до польського кордону, то вони трохи перелякалися й закупилися макаронами. В Італії в аеропорту в мене записали паспортні дані, спитали чи біженка і чи є куди їхати, сказала, що є куди, вони кивнули і відпустили на всі чотири сторони. Там дольче-віта і абсолютний дзен.

В Італії біженців багато і різних, тож там гуманітарки багато, але треба ціленаправлено шукати через інтернет саме італійською. Італійці взагалі не заморочуються з перекладом інформації на інші мови. Зазвичай ніхто не перекладає навіть на англійську інформацію (окрім туристичних місць), не кажу вже за українську. Тому нашим важко, та ще й там інший устрій — наші довго адаптуються під інші схеми і ритм життя. А так і одягу, і їжі багато для біженців безкоштовної, просто вона не виключно для українців, а для всіх біженців.

Ціни на проживання в Італії приблизно такі ж, як в Польщі. Але там гірша ситуація з громадським транспортом. Без машини важко, але оренда однокімнатної квартири, наприклад, під Неаполем коштуватиме 500-700€. Але це все довготривала оренда (біла схема) і контракт там треба підписувати в середньому на рік. В Італії всі ціни в супермаркеті майже, як в Сільпо в Києві, дорожча тільки риба.

На фото: Український прапор на урядових будівлях на Даунінг стріт, мітинг українців на фоні та зображення президента Зеленського у Saatchi Gallery, травень 2022

Щодо оренди, то житло без документів ніде реально не зняти, тож фактично вибір для біженців — це родичі/знайомі, "сірі" схеми (якщо знаєш мову), або звертатись держави і там вже тебе розселять, де є  місце. Але в Європі така сама криза з житлом як і на заході України. Тому зараз і повертається багато наших біженців. Якщо говорити про короткотривале життя без знання мови, то жити в Європі дорого, оренда короткотривала дуже дорога (вдвічі дорожча, десь 800-1200€ на місяць), а продукти дешеві. В звичайний бюджет можна вкластись (в Італії овочі і фрукти дешевші чим в Україні). Без знання мови, особливо, чим далі від українського кордону, тим важче. Польща перекладає українською, але роблячи акцент на тому, щоб українці починали вчити польську. А в Італії культ італійської, там перекладу немає взагалі.
- Чому вирішили переїхати до Британії й яка там зараз ситуація?

- Я повернулась в Україну через два тижні з Італії, так як в мене було все готово для переїзду в Британію в квітні. Тож я дізналась про програму Homes for Ukrainian від британців, виправила документи, зібрала речі і переїхала в Лондон, на місяць пізніше запланованого переїзду до війни. Мову я знаю добре, фінанси на переїзд я мала заздалегідь. Враховуючи, що житло я найближчі 6 місяців не оплачую, то мені вільно і комфортно в країні. Плюс я готувалась до переїзду, знаю всі особливості транспорту/магазинів/медицини. Адаптація в мене проходить легко і швидко. В Британії для українців, багато допомоги від держави, від волонтерів і від українського комьюніті в Британії.

Як писав портал "Коментарі", родина харків'ян знайшла тимчасовий прихисток на Полтавщині.