Публічний сором — це не виховання. Це шлях до втрати довіри й самооцінки

У багатьох українських родинах досі живе одна виховна модель — публічно соромити дитину за провину. Це могло відбуватись у радянських школах, вдома на кухні, при бабусі або навіть на подвір’ї перед сусідами. Така "традиція" передається поколіннями — але час визнати: це не виховання, а приниження.

Чому не можна сварити дітей при інших

Коли батьки починають читати нотації "на загал", вони не навчають — вони ламають. Особливо якщо це відбувається у присутності інших дітей, родичів, вчителів чи друзів.

Що саме відчуває дитина у ці моменти?

• Сором і приниження. Вона перестає поважати себе, починає уникати ініціативи, бо боїться помилитися.

• Знецінення. Дитина "вчиться" дозволяти іншим ставитися до себе зневажливо — і не захищає себе.

• Втрату довіри. Найболючіше — це розчарування в батьках. Вона більше не йде до них по підтримку, бо боїться нового публічного осуду.

• Брехня як захист. Щоб уникнути сорому, дитина починає приховувати свої дії, брехати — і це вже наслідок, який формують самі дорослі.

Що робити замість цього?

Поважайте гідність дитини. Якщо треба обговорити поведінку — зробіть це наодинці.
Без "групового осуду". Один дорослий — один діалог. Не треба влаштовувати наради з бабусею і тіткою.
Говоріть, а не сваріть. Пояснюйте наслідки вчинків, допомагайте дитині робити висновки.
Завжди підтримуйте. Навіть коли дитина помилилася — вона повинна знати, що ви поруч.

Дитина, яку поважають, виросте дорослим, який не дозволить іншим її принижувати. І який поважає себе.

Нагадаємо, раніше портал "Коментарі" повідомляв, що у Київській області в пологовому будинку новонародженій дитині помилково ввели дозу вакцини, що в десятки разів перевищує норму, що призвело до тривалого медичного нагляду та службового розслідування