Примусова депортація українців до РФ та розшук зниклих безвісти: коментує адвокат

Фото ілюстративне / Pixabay

Наразі відомо про те, що декілька тисяч українців насильно депортували до росії з окупованих територій. Чимало громадян було поховано в братських могилах. Розвідка повідомляє про мобільні крематорії, зокрема, в Маріуполі. Тому питання пошуку і повернення людей дуже актуальне й буде таким надалі. Юридичні нюанси коментує адвокат ГО "Платформа прав людини" Євген Воробйов.

Запитання: Як Україна зможе розшукати громадян, яких вивезли до росії, та повернути їх?

Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісті" (далі – Закон) забезпечується правове регулювання відносин, пов’язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом зниклих осіб. Згідно до ст. 17 Закону до органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією цього Закону, належать:

1) Комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (пізніше Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин);

2) Національна поліція України;

3) Інші органи зазначені в згаданій статті.

Згідно до ст. 18 Закону для ініціювання розшуку зниклих осіб подається заява до поліції будь-якою особою, кому не байдужа доля зниклої особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи.

У разі отримання інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи Національна поліція України зобов’язана інформувати Комісію протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви.

Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Комісією від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи.

Розшук відбувається Комісією, Національною поліцію. Комісія під час розшуку користується правами наданими ст. 11 Закону, поліція керується положеннями ЗУ "Про національну поліцію" та "Про оперативно-розшукову діяльність".

Громадяни України, які були незаконно переміщені до РФ повинні, якомога швидше повідомити про своє місцезнаходження найближчі консульські установи України, Уповноваженому ВРУ по правам людини або уповноваженим органам зазначеним у ст. 17 цього Закону(після набрання сили закону №7244 — Уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин).

Наразі, повернення може розглядатись в площині перемовин України та РФ, жодного примусового алгоритму дій не напрацьовано.

Запитання: Які права мають депортовані українські дорослі/діти?

РФ ратифікувала в своїй державі Конвенцію про захист цивільного населення під час війни, тож мала б триматись положень зазначених у самій конвенції.

Сама по собі примусова депортація громадян України з боку РФ може розцінюватись як порушення ст. 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, відповідно до якої забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні, окрім ситуації, що свідчить про необхідність забезпечення безпеки населення або зумовлено особливо вагомими причинами військового характеру.

Згаданою конвенцією ст. 3 передбачено, що з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Забороняється: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури, b) захоплення заручників, c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження, d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Також ст. 27 згаданої Конвенції надає права на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, релігійні переконання та обряди, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. З урахуванням положень стосовно здоров'я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.

Статтею 30 Конвенції передбачено можливості звертатися до держав-покровительок, до Міжнародного комітету Червоного Хреста, до Національного товариства Червоного Хреста (Червоного Півмісяця, Червоного Лева та Сонця) країни, у якій перебувають, а також до будь-якої іншої організації, яка зможе надати їм допомогу.

Запитання: Чи може бути оскаржено в судах рішення про всиновлення депортованих дітей?

На сьогодні не існує ефективного інструменту, який би змусив РФ повернути дітей та не здійснювати всиновлювати дітей України.

РФ продовжує порушувати всі підписані і ратифіковані нею міжнародні конвенції. Не виконує обов’язків, які на себе брала. Відповідно до ст. 21 Конвенції про права дитини держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку, і вони забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяла лише компетентна влада, яка визначає згідно із застосовуваними законом і процедурами та на підставі всієї інформації, що має відношення до справи і достовірна, що усиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів і що, якщо потрібно, зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду на усиновлення на підставі такої консультації, яка може бути необхідною. Оскільки дитина народилась в Україні то дозвіл на її усиновлення надає Україна в особі уповноваженого державного органу — Національна соціальна сервісна служба України. За таких обставин, єдиним дієвим механізмом, який на сьогодні може бути – це проведення обмін полоненими, переговорний процес, підписання угод із відповідними заходами забезпечення виконання таких угод.

Як повідомляв портал "Коментарі", в Україні призначать Уповноваженого з питань розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Читайте Comments.ua в Google News