Чому ми святкуємо Новий рік

Новий рік — одне з найулюбленіших свят у світі, що об'єднує мільйони людей навколо святкових столів, вогників ялинок і яскравих феєрверків. Однак традиція відзначати початок року має набагато давніші корені, ніж сучасні урочистості. Історія Нового року сягає кількох тисячоліть, поєднуючи звичаї стародавніх цивілізацій, середньовічних обрядів і сучасних традицій.

Новий рік. Фото з відкритих джерел

Перші святкування: весна як символ нового початку

Перші зареєстровані святкування Нового року датуються приблизно 4 тисячами років тому. У Вавилонії новий рік розпочинався з весняного рівнодення, яке знаменувало рівність дня і ночі. Святкування супроводжувалося 11-денним фестивалем Акіту, присвяченим оновленню природи та перемозі світла над темрявою. Подібні традиції існували і в інших культурах: у Єгипті новий рік починався з розливу Нілу, а в Китаї — з другого молодика після зимового сонцестояння.

У слов'ян новий рік також символізував весну та зазвичай святкувався у березні. Свята супроводжувалися закликанням птахів, спалюванням солом'яного опудала та святковими обідами в пам'ять про померлих. Природа вважалася основною рушійною силою відродження, а ритуали були спрямовані на забезпечення врожаю та добробуту.

Римська реформа: 1 січня як початок року

1 січня стало офіційним початком року за юліанським календарем, введеним Юлієм Цезарем у 46 році до н. е. Саме через римського імператора цей календар отримав назву юліанський. У рамках своєї реформи Цезар встановив 1 січня як перший день року, частково на честь святого покровителя Януса — римського бога початку та змін, чиї два обличчя дозволяли дивитися одночасно в минуле й майбутнє. Римляни святкували Календари, прикрашаючи домівки, обмінюючись подарунками та влаштовуючи гучні вечірки. 

Таким чином першим роком в історії, який почався 1 січня, був рік DCCVIII auc (скорочення від: ab urbe condita), тобто 708 рік від заснування міста Рим, або ж 46 рік до нашої ери згідно з поточним відліком часу.

У середньовічній Європі Новий рік тимчасово втратив популярність: церква намагалася відсторонитися від язичницьких обрядів, віддаючи перевагу святу Благовіщення або Різдву. Лише в 1582 році Папа Григорій XIII відновив традицію святкування Нового року 1 січня, впровадивши григоріанський календар.

Історія Нового року в Україні: від весняного свята до сучасних традицій

На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої, з 1362 року початок Нового року встановлено на 1 січня і літочислення вели від Різдва Христового. Натомість українські землі, які опинились у складі Російської імперії святкували Новий рік у березні, поки у 1699 році Петро I запровадив указ, згідно з яким новоліття стало припадати на 1 січня. 

У цей час діти ходили з дому в дім, носили з собою велику солом'яну ляльку Коляду, вітали господарів, а також співали своєрідні передноворічні пісні — щедрівки чи колядки. У відповідь господарі вручали дітям, що співають, а також гостям подарунки — випечені з тіста фігурки тварин і птахів.

У період радянської влади Новий рік витіснив Різдво як основне зимове свято, а до святкових традицій додалася прикрашена ялинка, салат олів'є та мандарини.

Сьогодні українці зустрічають Новий рік у ніч з 31 грудня на 1 січня, збираючись із родиною та друзями. Столи стають дедалі різноманітнішими, а ялинка, подарунки й прикраси є невіддільними атрибутами свята.

Світові традиції святкування

У різних країнах Новий рік святкують по-своєму. Наприклад, в Іспанії їдять 12 виноградин на щастя, в Італії — сочевицю як символ фінансового добробуту, а в Швеції — рисовий пудинг із захованим мигдалем. В знак того, що рік завершився у Нідерландах, Мексиці, Греції та інших країнах печуть торти та тістечка у формі кільця. Також загальносвітовою традицією на Новий рік є запуск феєрверків, новорічна ялинка та загадування бажань на прийдешній рік. 

Раніше портал "Коментарі" повідомляв про 7 країн, які не святкують Новий рік 1 січня.

Також "Коментарі" писали про те, яка країна зустрічає Новий рік найперша.