Рубрики
МЕНЮ
Клименко Елена
Новий робочий тиждень, за даними сервісу meteoagent, стартує зі спокійною геомагнітною обстановкою — суттєвих магнітних бур не прогнозується. Після вихідних, коли було зафіксовано помірне збурення рівня близько 6 балів, ситуація поступово стабілізувалася і нині повертається до нормальних показників.

Фото: з відкритих джерел
Подібні висновки підтверджують і міжнародні спостережні служби, зокрема Британська геологічна служба, яка також не очікує геомагнітних штормів на початку тижня. Таким чином, 20 квітня характеризується як день із відносно стабільним космічним фоном без суттєвих впливів на магнітосферу Землі.
Водночас науковці продовжують досліджувати природу сонячної активності, яка безпосередньо впливає на виникнення магнітних бур. Останні роботи дозволили наблизитися до розуміння внутрішніх процесів Сонця. Згідно з новими даними, основний механізм формування потужних магнітних полів, що спричиняють спалахи та корональні викиди маси, знаходиться на глибині приблизно 200 тисяч кілометрів під поверхнею світила.
Особливу роль у цьому процесі відіграє так звана тахокліна — перехідна зона між радіаційною та конвективною областями Сонця. Саме тут виникають інтенсивні потоки плазми, які формують складні магнітні структури. На поверхні вони проявляються у вигляді сонячних плям і спалахів, що можуть впливати на Землю та її магнітне поле.
Дослідники також встановили, що ці глибинні процеси мають циклічний характер і пов’язані з приблизно 11-річним циклом сонячної активності. Візуально це нагадує так званий "метеликовий" малюнок розподілу активних зон. Важливо й те, що зміни, які відбуваються всередині Сонця, досягають його поверхні із затримкою у кілька років, що відкриває нові можливості для довгострокового прогнозування сонячної активності та потенційних магнітних бур.
Раніше "Коментарі" вже писали, що астрономи зафіксували надзвичайно рідкісну космічну систему в одній із далеких галактик, розташованій приблизно за 500 мільйонів світлових років від Землі. Йдеться про пару надмасивних чорних дір, які стрімко наближаються одна до одної та, ймовірно, рухаються до неминучого злиття.