Злив під тиском: кому вигідно вдарити по ключових переговорниках України

Редакція "Української правди" стверджує, що отримала частину "плівок Міндіча" від джерел у політичних колах. Журналіст-розслідувач Михайло Ткач озвучив розшифрування записів у відео та анонсував публікацію наступних серій. Що насторожує у черговому "зливі" і на що ця ситуація зараз може вплинути? Видання "Коментарі" розбиралося у цій темі, проаналізувавши думки експертів.

Переговори. Фото: з відкритих джерел

Потрібно уважно стежити за тим, що відбувається довкола України

Співзасновник Аналітичної мережі "Research Solutions" Ігор Тишкевич зазначив, що в українському інформаційному просторі знову домінує тема Міндіч-гейту. Друга серія, яку можна назвати " Династія " . Перша розпочалася 24 тижні тому. І чудово співпала зі спробами Трампа "продати Україні" план Дмитрієва, який чомусь називали планом Віткоффа.

Експерт зазначає, зараз маємо чотири моменти. Перший — війна в Ірані, яка пішла не за планом Трампа і створює все більше проблем. Тобто потрібна політична "перемога".

Ігор Тишкевич продовжує, третій момент – терміни візиту до Пекіна – це вже середина травня. І, якщо на першій великій зустрічі ключова тема, окрім відносин США та КНР, буде Іран, то далі "російсько-українське питання" порушуватиметься все частіше. Адже Пекін встиг провести підготовчу роботу: зустрічі з європейськими лідерами і зараз ідею розширити кількість посередників і формат обговорення можна називати європейсько-китайською, а не просто китайською.

Він наголошує, таким чином не на файрпойнт треба дивитися, а уважно стежити за тим, що відбувається довкола України. А ще, уточнює експерт, слід уважно стежити за реакцією українського президента. У другій серії скандалу він все ще може рішучими заходами, які будуть вкрай неприємні частини його найближчого оточення, "стати вище за скандал". І за рахунок цього, до речі, зміцнити свої позиції.

"Антикорупційна" активність в Україні продовжує замінювати системну роботу публічним театром

Директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначив, відразу простежується низка проблем, які варто озвучити. Перша – існує принципова різниця між боротьбою з корупцією і боротьбою з корупціонерами. У першому випадку це системна робота: процедури, прозорість, інституції. У другому це полювання на персоналії, яке дає медійний ефект, але не змінює систему. 

За його словами, друга проблема – руйнування довіри як побічний ефект. Кожен такий скандал підриває не лише конкретну людину — він підриває довіру до інституції загалом. А в умовах війни це особливо небезпечно. Є добре відомий механізм: коли люди перестають довіряти державним інституціям, вони не переходять до "кращих інституцій" — вони переходять в нікуди. Це породжує апатію, цинізм і відмову від участі в суспільних процесах. Саме це є найбільшою корупційною загрозою — не конкретний чиновник, а розпад соціального контракту.

Він зауважив, що у підсумку висновки невтішні. "Антикорупційна" активність в Україні продовжує підмінювати системну роботу публічним театром. Це не означає, що корупції немає, але означає, що спосіб боротьби з корупцією може бути настільки ж деструктивним, як і вона сама.

Читайте також на порталі "Коментарі" — "Оптимистично": як нардепка Безугла відреагувала на чергові "плівки Міндіча".