Йде 50-та доба російського відкритого вторгнення в Україну. Акценти бойових дій пересуваються на південний схід, а президент Володимир Зеленський попереджає, що "або російське керівництво реально буде шукати мир, або внаслідок цієї війни Росія назавжди залишить міжнародну арену". Експерти спеціально для видання "Коментарі" проаналізували ситуацію на фронті, включаючи дипломатичний фронт.
Війна в Україні. Фото: Міноборони України
Нам потрібні далекобійні гармати, снаряди різних калібрів, системи залпового вогню, системи ППО, винищувачі. Причому рахунок йде не на тижні, а на дні, навіть на години
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко вважає, що з погляду загроз все зрозуміло. Противник збирає сили. Готується до нової хвилі агресії. Під особливим прицілом – Донбас, Харківська та Запорізька області, Херсонщина.
"Ми зірвали операцію, мети якої були стратегічні – знищити нашу державу та нашу націю як таку. Поневолити Україну. Цього не сталося. І не станеться. Завдяки мужності ЗСУ та всього нашого народу вдалося вибити війська РФ із північної частини України, – зазначає генерал. – Оголошенням мобілізації, проведенням дуже непростої організаційної роботи вдалося збільшити чисельність (за оцінкою зарубіжних фахівців – вже понад 300 тисяч) та якість (постійні навчання та бойовий досвід) ЗСУ. Ми продовжуємо нарощувати наші сили та посилювати потенціал".
За словами Ігоря Романенка, незважаючи на всі складнощі, на зволікання з боку союзників щодо постачання в Україні озброєнь, допомога постійно збільшується.
"Так, ми спираємося і на власні потужності. Але росіяни б'ють по нашій промисловості (військовим і не військовим об'єктами). І дуже складно за таких умов виробляти власні техніку та озброєння, здійснювати ремонт. Тому така важлива підтримка партнерів. Розуміючи, що Україна відстоює європейські, світові цінності, союзники все активніше допомагають. І все більше від озброєння легкого, певною мірою партизанського (маневреного, із засідок), переходять до постачання важких озброєнь. Поки що недостатньо. Але зростання – очевидне. Адже змінився характер бойових дій. І нам потрібні, на чому президент наголошував, далекобійні гармати, снаряди низки калібрів, системи залпового вогню, системи ППО, винищувачі. Причому рахунок триває не на тижні, а на дні, навіть години", – наголошує генерал.
Ще одним важливим моментом на 50-й день відкритої війни він називає те, що дипломатичними зусиллями нарощуються санкції проти РФ. І хоча деякі країни запевняють, що вичерпали санкційний потенціал, це не так.
"На жаль, те, що вже запроваджено, розраховане на довгострокову перспективу. А нам важлива ситуація на сьогодні. Позитив у тому, що робота йде, що Росія дедалі більше відчуває економіко-фінансові обмеження. Ілюзії Заходу, що впливати треба лише на керівництво, на еліту РФ – не вірні. Потрібно бити по всьому російському суспільству, яке підтримує путінський режим, – упевнений Ігор Романенко. – До речі, вже йдуть чвари в оточенні Путіна. І в політичній частині (арешт його колишнього помічника Суркова), і в силових структурах (5-те управління ФСБ, чищення в армії).
Маємо ситуацію тарганів у банку, які гризуть один одного. І це посилюється. У такому стані російське керівництво здатне на будь-які провокації. Нам треба це мати на увазі і готуватись протидіяти. Так чи інакше, раніше чи пізніше – перемога буде за нами!
Наразі триває Третя світова війна
Народний депутат України VIII скликання, представник Мережі захисту національних інтересів "АНТС" Наталія Весєлова розмірковує так:
"Вже очевидно, що доля України багато в чому залежить від успіхів нашої армії, зараз на південно-східному фронті. Ми бачимо, як завзято Росія намагається досягти хоч якихось успіхів на донбаському, запорізькому, дніпровському, харківському напрямках. Як вона окопується на Херсонщині? Як не залишає спроб захопити Миколаїв. І, звичайно, обидві сторони готуються до потужної битви. Стягуючи сили та засоби на схід. Ми сподіваємось, що українська армія не просто переможе, а й з малими втратами".
Наталія Весєлова зазначає, що Україна після 24 лютого зайняла жорстку позицію у дипломатичному полі. І вважає це абсолютно правильно.
"Ми відкрито називаємо ті чи інші речі своїми іменами. Вимагаємо від міжнародних партнерів також називати прямо війну – війною, геноцид – геноцидом, військові злочини – військовими злочинами. Вважаю, що ми маємо на це повне моральне право. Тому що зараз триває Третя світова війна. І йде вона на нашій території. І лише завдяки тому, що Україна стримують російські орди, немає війни у тих же Польщі, Словаччині, країнах Балтії тощо. Багато звичайних людей це розумію, особливо ті ж поляки та прибалти. Тому ми отримуємо таку підтримку. І ми маємо право вимагати жорсткі санкції проти Росії, потужне озброєння – щоб не просто стримувати атаки РФ, а й завдати їй поразки. Щоб РФ не мала бажання продовжувати цю війну або почати її знову — через роки", – наголошує експерт.
У дипломатичному плані виправданою вважає Наталія Веселова і ситуацію з президентом Німеччини Штайнмаєром, якого українська влада не захотіла бачити в Києві, куди він нібито збирався.
"Я вважаю за правильне, що Україна так жорстко вказала Німеччині на її місце. У Мінському процесі, у Нормандському форматі, саме Німеччина грала з 2014 року першу скрипку. При цьому під виглядом миротворця нав'язувала нам російські правила гри. І Штайнмайєр має до цього пряме відношення, – пояснює експерт. – Крім того, як на мене, якби не добудували "Північний потік-2", якби Німеччина в особі своїх політиків вищої ланки, включаючи Штайнмайєра, не лобіювала її на найвищому рівні, якби вона не робила все можливе, щоб США заплющили очі на цей проект, нинішньої ескалації могло б не бути. Не було б тисяч смертей, зруйнованих міст, згвалтованих, депортованих, полонених українок та українців. Не було б мільйонів біженців. Тож Німеччина загалом і Штайнмайєр зокрема (як, до речі, і екс-канцлер Меркель, яка всіляко блокувала шлях України до НАТО), відповідають за все, що сталося. Тому діяти в дипломатичному полі з Німеччиною досить жорстко – цілком виправданий крок".
До того ж, продовжує Наталя Веселова, враховуючи розписаний хвилинами графік президента Зеленського, у нього немає часу зустрічатися з людьми, які не приймають відповідних рішень. Таких рішень, які можуть реально допомогти нам.
"А президент у Німеччині ні на що особливо не впливає. Там головна роль – у канцлера. І канцлера Олафа Шольца в Україну якраз запрошували. А "туристична поїздка" від Штайнмайєра нам точно не потрібна. Ми вже бачили, чим закінчилися свого часу така його поїздка до Слов'янська. Коли він, подивившись на зруйноване місто, заявив, що в Україні – громадянська війна. З такими кадрами говорити нема про що. І нема за що", – резюмує Наталія Веселова.
Читайте також на порталі "Коментарі" — Кремль знову загрожує ракетними ударами: експерти розповіли, коли Москва може від загроз перейти до реальних кроків.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.