Польські фермери продовжують блокаду українського кордону, не пропускаючи навіть військових вантажів. При цьому опитування демонструють, що основними винуватцями протестів самі поляки вважають Європейську Комісію (27,7%) та попередній уряд Матеуша Моравецького (26,9%). Україну ж звинувачують лише 9,8% опитаних. Президент України Володимир Зеленський упевнений, що наша країна стала заручницею внутрішньої політичної боротьби поляків. Ситуація, за його словами, вийшла за межі економіки та моралі з огляду на те, що Україна стікає кров'ю, стримуючи російську агресію. Але віз, на жаль, і нині там. Варшава готова до переговорів лише наприкінці березня, відносини між країнами погіршуються, росіяни потирають руки. Як розрубати цей "гордіїв вузол"? Які уроки ми маємо винести з цієї ситуації? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Польські фермери. Фото: з відкритих джерел
Польські фермери, досягаючи позитивного для себе результату, просто використовуючи Україну
На думку колишнього міністра закордонних справ України (2007-2009), дипломата з більш ніж 30-річним стажем Володимира Огризка, ситуація на українсько-польському кордоні говорить про те, що економічні інтереси та своя сорочка завжди ближчі до тіла.
"28 березня не випадково названо польським прем'єром Туском як можливий час урегулювання цієї проблеми. Схоже, що Польща на той час отримає необхідні кошти від ЄС – і уряд виділить частину фермерам. Після цього заявить, що питання вирішено. А щодо України можливі певні обмеження. Але польським фермерам передусім потрібні субсидії. Їх вони й отримають. Після чого тему, яка насправді є висмоктаною з пальця (через Польщу наша агропродукція йде транзитом, лише мізерна її частина залишається в цій країні) буде закрито", – прогнозує дипломат.
На жаль, продовжує він, польські фермери, домагаючись позитивного для себе результату, просто використовують Україну в цій ситуації для посилення тиску і на свою владу, і на ЄС.
"Частково подібні акції інспіруються з Москви, яка намагається зробити все для заподіяння Україні максимальної шкоди. І я згоден із президентом Зеленським, що це аморально і нелюдяно, коли заради власної вигоди (не залежить від України) польські фермери не дають проїхати до нашої країни вантажівкам із військовою допомогою. Таким чином, вони самі стають співучасниками злочинів рашистів", – вважає Володимир Огризко.
Не треба надмірно захоплюватися нашими нинішніми друзями та партнерами
Народний депутат Верховної Ради України (IX скликання) Сергій Магера розмірковує так:
"Блокада кордону з боку польських протестувальників, враховуючи мовчазну згоду їхньої влади, може і повинна вважатися нічим іншим, як торговельною війною Польщі проти України. Щоб переконатися, чи це так, давайте просто звернемося до визначення: "Торгова війна — найвищий ступінь напруги у відносинах між країнами, пов'язана з використанням інтенсивних заборонних заходів торговельної політики, які можуть призвести до великих матеріальних втрат країни, проти якої вони були спрямовані". Дуже точно підходить до нашої ситуації. Адже Україна втратила від блокади мільярди гривень. Тільки, як і більшість війн сьогодення, ця – гібридна. Вона ведеться не безпосередньо польською владою шляхом запровадження будь-яких обмежень на рівні законопроєктів чи постанов, а руками проксі-груп. Формально незалежних і непідконтрольних чиновникам, але напрочуд діючим таким чином, щоб це грало на руку правлячим силам".
За словами експерта, загалом вимоги мітингувальників зводяться до наступного: фермери не хочуть запровадження Green Deal (зеленого курсу ЄС), імпорту сільськогосподарської продукції з України та вимагають підтримки тваринництва; перевізники – обмежити права українських перевізників після лібералізації законодавства України із ЄС.
"Тобто більшість цих проблем стосується або відносин "польська влада — польські профспілки". Або відносин із ЄС (наддержавної структури, рішення якої вигідні Євросоюзу загалом, але не вигідні безпосередньо польським правлячим силам). Прямо скасувати їх влада Польщі не може, адже це матиме наслідки. Тому шукають інші форми протидії. Зокрема, через підтримку протестувальників, прикриваючись правом свободи на мітинги", – пояснює Сергій Магера.
Він звертає увагу, що кількість цих протестувальників невелика. І, судячи з інформації журналістів-розслідувачів, майже всі вони – члени невеликих, радикальних, навіть можна сказати маргінальних об'єднань.
"Вони точно не є провідниками думки більшості. Але, незважаючи на це, жодних дій з боку польської влади, прикордонників та поліцейських ми не бачимо. Хоча очевидно, що інструменти та механізми для цього є. Так, коли радикали почали блокувати рух українських поїздів та висипати зерно, яке транзитом перевозилося до інших країн ЄС, Польща швидко впоралася з цим. Пункти пропуску (ПП) та окремі відрізки автомобільних та залізниць були внесені до переліку об'єктів критичної інфраструктури, оскільки "ПП із країною, де ведеться війна, мають бути критичною інфраструктурою на випадок будь-якої небезпеки, яка може виникнути". Риторичне питання: чому так не зробити з іншими шляхами та ПП, якщо вони усвідомлюють наслідки дій протестувальників для ситуації на нашому фронті? Риторична відповідь: тому, що вони у цій блокаді зацікавлені", – констатує нардеп.
Він нагадує слова президента Зеленського, що через польський кордон проходить лише 5% українського агроекспорту. Тож, наголошує Сергій Магера, насправді ситуація не в зерні, а, швидше за все, у політиці.
"Україна стала заручником внутрішніх суперечок країн-членів ЄС у широкому значенні, – вважає він. – А у вужчому – польських правлячих сил. За рахунок нас, як чутливого важеля, вони планують вирішувати свої економічні питання. Така поведінка не може вважатися ні законною, ні моральною. Вона цілком недружня. Ми бачимо, як цінності, що легко декларуються, можуть швидко поступитися меркантильним цілям".
На думку Сергія Магери, головний урок, який ми з цього маємо винести – не треба надмірно захоплюватись нашими нинішніми друзями та партнерами.
"Як кажуть британці, мають бути не вічні друзі та союзники, а вічні інтереси. І саме захист інтересів має бути для нас на першому місці, зокрема економічних, – пояснює експерт. – Влада Польщі має згадати цінності, які вони неодноразово декларували, свої слова про підтримку України (і цю підтримку вони не раз демонстрували). Їм слід шукати інші способи вирішення своїх проблем, але точно не шкодити Україні та ще й під час виснажливої війни. Сподіваюся, що разом Польща, ЄС та Україна зможуть вирішити цю кризу шляхом переговорів, без введення для польської сторони обмежувальних дій. Але проводити їх на найвищому рівні потрібно якнайшвидше".
Є кілька шляхів вирішення проблеми
Засновник соціологічної компанії Active Group, політичний експерт Андрій Єрьоменко звертає увагу, що з погляду внутрішньої політики – у Польщі зараз ідеальний шторм. Там немає чіткої, стійкої влади, зате є безліч економічних та інших проблем.
"Коаліція ("Громадянська коаліція" прем'єра Дональда Туска, "Третій шлях" і "Ліві") досить хитка, президент Анджей Дуда до неї в опозиції (разом із колишньою шість років при владі партією "Право і справедливість" – ПіС), на носі — місцеві вибори. Нагромаджені проблеми вилазять то тут, то там. А це приправлено ще й ручним регулюванням аграрного питання з боку керівництва ЄС. Саме тому протести фермерів, причому не лише у Польщі, а й по всьому Євросоюзу. Але польські аграрії вирішили використати ще й такий важіль тиску, як українське питання. І стали бити туди, де це найболючіше, найбільш помітно. А саме – по кордону з Україною", – пояснює експерт.
Це все, продовжує він, заполіровано ще й російськими грошима та ботофермами, які працюють виключно на Москву і роблять все для розколу між Києвом та Варшавою.
"Є кілька шляхів вирішення проблеми. Перший – конфронтаційний. Наприклад, перестати пускати польські товари чи менше запускати їх. А є шлях переговорів. Але польська влада не демонструє політичної волі для цього, – наголошує Андрій Єрьоменко. — Фермерів могли б прибрати від кордону з доріг. Можливо, із застосуванням сили. Влада на таке перед черговим витоком виборів не готова. Не готові, схоже, і польські журналісти-розслідувачі, які могли б виявити зв'язки призвідників протесту, вандалів, які розсипають українське зерно, з РФ. Аргументовано, із фактами. Адже там точно є, куди копати. Повинні працювати спецслужби. На чиї гроші протестують? Чому роблять це у такому вигляді? І чому до Польщі величезним потоком йде російське зерно, не викликаючи таких протесів?".
Звичайно, Україні слід шукати обхідні коридори, вважає експерт. Але слід звернути увагу і на інший аспект, наголошує він.
"Українці, які перебувають у Польщі, створюють конкуренцію за робочі місця, відкривають свої бізнеси. Для польської держави, яка отримує додаткові податки, це добре. Але не для середньостатистичних поляків, які не звикли працювати так, як уміють українці. По 10-12 годин, із потужною енергетикою, із нетрадиційними підходами. Це викликає певне невдоволення у частини місцевого населення, яке не хоче напружуватись і явно не витримує конкуренції. Є питання і до нашої влади, яка тримає кордони на замку для чоловіків. Відкрий вона їх — багато хто повернувся б і будував бізнес в Україні, сплачуючи податки в нашу скарбницю", – резюмує Андрій Єременко.
Читайте також на порталі "Коментарі" — які наслідки блокади українського кордону: чому Польща затягує вирішення питання.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.