Відставка Руслана Кравченка з посади генпрокурора стала черговим кадровим рішенням, яке викликало чимало запитань щодо його причин та політичного контексту. Сам Кравченко назвав своє рішення свідомим і заявив, що не хоче, аби посаду генпрокурора використовували як інструмент політичного протистояння. Водночас напередодні його відставки відбулася зустріч президента Володимира Зеленського з Кравченком та головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією. Чи можна вважати відставку Кравченка його особистим рішенням, чи за цим кадровим кроком варто шукати політичну домовленість або рішення на рівні ОП? Що насправді стоїть за заявою Кравченка про небажання, щоб посаду генпрокурора використовували як інструмент політичного протистояння? Видання "Коментарі" розбиралося у цій темі, зібравши думки експертів.
Відставка Кравченка. Фото: з відкритих джерел
Кравченко пішов з посади, усунувшись від вирішення проблеми
Експерт Української фабрики думки Юрій Гаврилечко так прокоментував ситуацію:
"Будь-який корупційний скандал, який є, це, з одного боку, саме скандал, а з іншого, це привід для керівника будь-якої установи перевірити, що саме в управлінській ієрархії і ланцюгового ухвалення рішень спрацювало не так, що призвело до цього скандалу? Де були збої в системі, чому внутрішні механізми контролю не спрацювали, що їм завадило, або хто всьому сприяв, бо на такій посаді ти маєш періодично перевіряти різні конфлікти інтересів і інші речі".
Експерт зазначає, виникає запитання: що робила Служба внутрішньої безпеки, чим вона займалася? Бо, одна справа плівки прослухати, а інша справа побачити знімки на яких сейф з грошима, який підкинути неможливо. І, відповідно, такий обсяг готівки тримати, щоб про це ніхто взагалі не знав, теж не дуже реально.
"Відповідно, хто був до цього ще долучений? Тобто керівник має щонайменше публічно чи не публічно ініціювати перевірку роботи внутрішніх служб. Або разом з НАБУ у співпраці відпрацювати всі можливі ланцюги в дотичності інших осіб до такої ситуації, адже не буває корупціонерів самих по собі. Ми живемо у 21-му столітті. Це століття мереж і комунікацій. Точно одним із завдань керівника є запобігання корупції, то, хіба він має самоусуватися від цього процесу, бо заява про відставку – це є самоусунення, а не прагнення розібратися, що не так. Бо в нас досить часто люблять використовувати іноземні приклади. Типу, якщо є якийсь політичний скандал, то там керівник має піти. Якщо є якийсь корупційний скандал, а в даному випадку ми маємо саме корупційний, а не політичний скандал, ну принаймні те, що я бачу з точки зору управління. Це корупція. І керівник має розібратися в чому проблема. І вирішити цю проблему на майбутнє", – зазначив Юрій Гаврилечко.
Співрозмовник порталу "Коментарі" наголошує, якщо чинний генеральний прокурор пішов, то будь-якому іншому, хто прийде на його місце, доведеться щонайменше, хоч він тричі геніальний і фаховий, а кілька місяців розбиратися в тому, що відбулося за його попередника. Тобто буде витрачено безліч часу, первинного часу, який можна було використати на самовиправленні ситуації.
"І, відповідно, за цей час можуть бути ще якісь скандали, коли зі своїх посад піде ще певна кількість людей. І єдине, що залишиться наступному генеральному прокурору, це на підставі вже аналітичної інформації, зібраної підлеглими, робити ті чи інші висновки і ухвалювати ті чи інші рішення. Бо в нього буде бракувати власного досвіду. Він буде спиратися на чужі думки, чужі визначення, чужі експертизи. Це не добре, не погано, це призведе просто до того, що якість управлінського рішення, ухваленого новим генеральним прокурором, точно буде не кращим, ніж чинним за одних тих самих умов. І це саме управлінське рішення буде ухвалено з певним лагом в часі. Як на мене це щонайменше три місяці, а може ще й більше. І, відповідно, цей лаг в часі дасть можливість приховати ті чи інші елементи схеми, які призвели до поточної ситуації. Дозволить людям, які були учасниками цієї схеми, можливо навіть виїхати за кордон", – зазначив Юрій Гаврилечко.
Підсумовуючи експерт наголосив, зараз відставка Кравченка, з точки зору оцінки, як управлінця, виглядає, мною м'яко кажучи, спробою перекласти відповідальність на свого наступника – за будь-які ухвалені рішення, а не спробою розібратися в ситуації і вирішити проблеми. Тому це, скоріш, саме політичний крок, а не адміністративно-управлінський.
У нас є єдиний політик, який за все відповідає
Глава платформи Єдиний координаційний центр, політолог Олег Саакян зазначив, генпрокурор Кравченко подав у відставку, наголосивши, що це політичне рішення, яке він прийняв свідомо. З цим не можна не погодитися, адже рішення то, звичайно, політичне, політика це саме про мистецтво прийняття рішень, але у цього рішення промовистішим є контекст.
"Бо зʼявилося воно не в тому місці і не в той час, щоб його можна було вважати особистим рішенням генпрокурора. За кілька годин до того УП повідомила що "Президент Володимир Зеленський 7 вересня зустрівся із генпрокурором Русланом Кравченком та головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією". Чому з Арахамією? Ну, мабуть, він тепер "не перша, але й не друга особа в державі"… За результатами цієї зустрічі мало бути ухвалене рішення щодо подальшого перебування Кравченка на посаді генерального прокурора. Отже, рішення справді політичне, але прийняте воно не Кравченком. Тож генпрокурор, попри те що його обирала Верховна Рада, виявився також зовсім не політичною фігурою. Єдиним політиком правлячого режиму, не плутати з "київським", вважає себе Володимир Зеленський", – зазначив експерт.
Він зауважує, що доречним буде нагадати мотиваційну частину заяви Кравченка – не хоче, щоб його посаду використовували як інструмент політичного протистояння.
"Якого-якого протистояння? А, де воно взялося, якщо єдиним політиком, який за все відповідає, у нас є єдиний президент? Все, що є хорошого – це заслуги виключно його, а все, що є поганого – про те він не знав. Кравченко теж спочатку робив вигляд що не знав, навіть збирався покарати аж цілих 7 прокурорів. Але, якщо ти не знав, то це ще гірше для тебе. І саме це, управлінська некомпетентність, була б теж достатньою причиною для відставки. А не вигадане політичне протистояння. Спочатку знищили в країні політичну конкуренцію, а тепер ховаються від відповідальності за "політичним протистоянням". Ще б жертвами політичних репресій себе проголосили. Але не буду підказувати, бо й на таке здатні. Люди дивуються що ще вдень Кравченко не збирався подавати у відставку. Нічого дивного. Вдень в Офісі президента ще не мали результатів соціологічного опитування…", — висловився експерт.
Також видання "Коментарі" повідомляло – миру не буде: що насправді обговорювали Віткофф та Кушнер у Києві та Москві.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
