Державний секретар у європейських справах при міністерстві закордонних справ Франції Клеман Бон заявив, що вступ України до Євросоюзу може зайняти 15-20 років. Раніше керівництво Італії висунуло досить спірний план "примирення" України та Росії. Німеччина також веде себе досить дивно на тлі російсько-української війни, гальмуючи постачання важкого озброєння в Україну і намагаючись "достукатися" до Путіна. Що означають такі маневри цих провідних країн ЄС? Портал "Коментарі" із цим питанням звернувся до експертів.
Країни G7 Фото: з відкритих джерел
Наші військові б'ються, зупиняючи агресора, а нам уже пропонують здатися
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко розмірковує так:
"Німеччина, Франція, Італія, схоже, бояться, що Україна у цій війні може перемогти. І тоді відбудеться перерозподіл ролі та значення держав у Європі та у світі в цілому. Франція боїться, що ще раз нагадають, що вона програла Другу світову війну. Була окупована фашистською Німеччиною. І лише завдяки рішенню особисто Сталіна була в результаті включена до четвірки переможців (СРСР, США, Великобританія, Франція). Хоча, насправді, програла, зокрема через те, що займала позицію дворушництва. До якої, на жаль, намагається скотитись зараз. Після тієї війни Франція вже не була тією великою імперією, якою була до неї… Німеччина та союзницька з нею у роки Другої світової Італія зазнали історичних втрат після програшу. І та сама Німеччина сприймає Росію як країну-переможця, чомусь зовсім не сприймаючи так Україну".
До того ж, продовжує Ігор Романенко, економічно Німеччина дуже залежить від РФ, та ще й переплетена із нею глибокими корупційними зв'язками.
"Недарма екс-канцлер Шредер після відставки потрапив у керівництво російських енергетичних компаній. І навіть після відкритого вторгнення РФ в Україну не забажав залишати цю посаду, що вже викликало скандал навіть усередині ФРН. Недарма ще один екс-канцлер – Меркель – усіляко лобіювала такий корупційний проект як "Північний потік" (і перший, і другий). Запевняючи, що тут справа виключно в економічній вигоді Німеччини, тоді як з самого початку було ясно, що Росія отримує в руки економіко-політичну зброю. Та сама Меркель спільно з екс-президентом Франції Саркозі у 2008-му заблокували шлях України та Грузії до НАТО. І все та ж Меркель, але вже з новим президентом Франції – Олландом – продавили вбивчі для України як для держави Мінські угоди у лютому 2015 року", – нагадує генерал.
Схоже, зазначає він, жодних висновків не зробила і нова влада Німеччини та Франції. А офіційний уряд Італії в особі прем'єра Драгі взагалі запропонував якийсь мирний план, суть якого – "збереження обличчя Путіна" за рахунок здачі українських територій та суверенітету, акцентує Ігор Романенко.
"Наші військові б'ються, зупиняючи агресора, а нам уже пропонують здатися. Війну, яку розпочав агресор із завданням знищити нашу державу, нашу націю, прем'єр Італії дозволяє собі називати якимось "конфліктом щодо територіальних претензій між двома державами". Це цинічний підхід, який продовжує подібну "умиротворювальну дипломатію" Заходу щодо РФ, яка вже коштувала окупації частини територій Грузії та України у 2008-му та 2014-му. Подібне могло повторитися і 2022-го. Але самовідданий опір нашого народу, держави, ЗСУ не дозволили перемогти Росії та продовжити єзуїтську дипломатію низки країн Європи", – резюмує генерал.
Він упевнений, що сьогодні на зустрічі міністрів оборони понад 40 країн, яку вже прозвали Рамштайн-2, (за аналогією з першою, що пройшла у квітні на військовій базі "Рамштайн" у Німеччині) порушуватимуть не лише питання збільшення військово-технічної допомоги Україні.
"Думаю, що американці, британці, інші наші прогресивні союзники, нагадають Німеччині, Франції, Італії та іншим, що цілі та завдання змінилися. І, що вони зараз не просто допомагають Україні вистояти у цій війні, а й роблять ставку на знищення військового потенціалу РФ, недопущення повторення подібної агресії в майбутньому. Упевнений, що мир можливий лише тоді, коли в Росії буде зміщено режим на чолі з Путіним, а кількість громадян, які підтримують війну та агресію, різко зменшиться. Лише так РФ (або те, що від неї залишиться) може мати майбутнє як прогресивна, демократична держава", – наголошує Ігор Романенко.
Низка країн Європи, незважаючи на війну в Україні, що продовжується, зайняли позицію вичікування
Співголова Громадської ініціативи "Права Справа", історик, юрист Дмитро Снєгірьов вважає, що якийсь "альтернативний план" від Франції щодо європерспектив України повинен якось згладити пігулку щодо можливої відмови нашій країні на червневому саміті Євросоюзу в статусі кандидата в ЄС.
"Такий прояв європейської дипломатії вже знайшов досить жорстку оцінку з боку українського МЗС та з вуст президента Зеленського, – зазначає експерт. – Все, що відбувається, свідчить, що навіть після переобрання французький президент Макрон не позбувся певних проросійських наративів у зовнішній політиці. У подібному ключі, на жаль, періодично виступають Італія та Німеччина. Такі сигнали свідчать про те, що країни так званої "старої Європи" мають намір блокувати не лише вступ України до НАТО, а й до ЄС".
Можливо, розмірковує Дмитро Снєгірьов, це пов'язано з тим, що свою риторику щодо європейської інтеграції України змінила Росія.
"Якщо спочатку вона була лише проти нашого вступу до НАТО, то тепер – навіть проти вступу до ЄС. При цьому РФ фактично закріплює нові окуповані території України. Вводить там рублеву зону, ставить своїх намісників, готується проводити псевдореферендуми. Бачачи все це, розуміючи, що конфлікт затягується і може бути ще кривавішим (українська позиція стала жорсткішою на тлі того, що творить країна-агресор), низка країн Європи, насамперед, Німеччина та Франція, демонструють неготовність йти на прямий конфлікт з РФ. Вважаючи, що таке можливе, якщо вони збільшать підтримку України. Звідси всі ці псевдомирні плани, зриви постачання озброєння та блокування нашої євроінтеграції", – пояснює експерт.
Також Німеччина, підкреслює він, лише під тиск інших партнерів погодилася постачати нам важке озброєння. Але – не раніше липня. За принципом – подивимося, як розвиватимуться події далі.
"А нам дорогий кожен день. РФ зараз активізувала зусилля з метою виходу на адмінкордони Луганської та Донецької областей. З метою повного контролю за цими територіями – як однієї з цілей проведення так званої "військової спецоперації". А низка країн Європи, на жаль, зайняла позицію вичікування. Саме тому саміт ЄС, який має відбутися у червні, навряд чи дасть відповідь на питання щодо набуття Україною статусу кандидата в ЄС, – прогнозує Дмитро Снєгірьов. – Усі очікують на військову розв'язку".
Читайте також на порталі "Коментарі" – три місяці війни в Україні, як 9 років в Афганістані: у британській розвідці озвучили втрати РФ.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.