logo_ukra

BTC/USD

98043.89

ETH/USD

3346.07

LTC/USD

88.42

USD/UAH

41.60

EUR/UAH

44.20

RU UA
lang

Мова

UA RU
youtube telegram
Політика
Бізнес
Світ
Суспільство
Здоров'я
Стиль життя
HI-tech
Спорт
Зірки
Чоловіки
Досьє
comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Новини Суспільство події Розширення НАТО – під питанням: чого насправді прагне Туреччина – як питання можуть закрити США
commentss НОВИНИ Всі новини

Розширення НАТО – під питанням: чого насправді прагне Туреччина – як питання можуть закрити США

Туреччина виставляє цінник за свою згоду не чинити опір членству Швеції та Фінляндії в НАТО

25 травня 2022, 12:07
Поділіться публікацією:
Автор:
avatar

Кравцев Сергей

Турецька гра з НАТО. Чого чекати від зустрічі Фінляндії та Швеції з Туреччиною, наміченою на 25 травня? На які турецькі вимоги скандинави та США можуть погодитись, щоб офіційна Анкара розблокувала вступ Фінляндії та Швеції до Альянсу? Коли може відбутися саме вступ? Видання "Коментарі" спробувало знайти відповіді на ці непрості запитання разом із експертами.

Розширення НАТО – під питанням: чого насправді прагне Туреччина – як питання можуть закрити США

Реджеп Таїп Ердоган. Фото: з відкритих джерел

Все вирішуватиметься по лінії "Анкара – Вашингтон"

Політичний експерт, дипломат, заступник командира 4-ї роти добробата "Бориспіль-1" 137 батальйону ТерОборони Вадим Трюхан пояснює:

“Туреччина використовує цей кейс для продовження посилення своєї геополітичної ролі. Президент Ердоган недаремно розраховує на певні вигоди від можливого вступу Фінляндії та Швеції до НАТО. Йому потрібна новітня авіація, ППО та інші види озброєння. Адже його країна практично весь час перебуває у стані війни з курдами, а можливості російського спрямування у цьому питанні стали примарними після запровадження проти РФ санкцій. Відтак він намагається використати цей несподіваний шанс для вирішення своїх питань".

Однак ключем для розблокування питання згоди на вступ до НАТО двох північноєвропейських країн насправді є не переговори Туреччини (у тому числі досягнення будь-яких політичних компромісів) із ними, запевняє Вадим Трюхан.

"Все, – пояснює він, – вирішуватиметься по лінії "Анкара – Вашингтон". Турки хочуть розблокувати тему закупівлі американських літаків. Причому мова не тільки про F-15/16, як це мусується в пресі останнім часом, а й про новітні машини 5-го покоління F-35, угода на закупівлю яких була заблокована через рішення Ердогана закупити ЗРК С-400 Росії. Відтак можна припустити, що 25 травня ще нічого не буде вирішено. Швидше за все, сторони після сьогоднішньої зустрічі публічно висловлять обережний оптимізм та прогрес у переговорах за їхніми результатами. Проте не заявлять про остаточні домовленості. Не в стилі Ердогана так легко відмовлятися від своїх амбіцій. Слід також врахувати, що Вашингтон днями підняв ставки у грі, виступивши проти воєнної операції Туреччини у Сирії. Можливо, і це питання увійде до великих американо-турецьких домовленостей щодо Швеції та Фінляндії".

А сам вступ цих двох держав до Альянсу може відбутися дуже швидко, вважає Вадим Трюхан.

"Вони є давніми партнерами НАТО, беруть участь практично у всіх миротворчих операціях, мають армії, сумісні з арміями інших держав-членів Альянсу. З технічного погляду все давно готове – і рішення може бути прийняте вже на Брюссельському саміті НАТО в червні, – зазначає експерт. – Проблема лише з політичними питаннями, які мають суто двосторонній характер між Туреччиною з одного боку – і США, Фінляндією, Швецією з іншого. І ось за ними, швидше за все, торги продовжуватимуться до останнього моменту".

У своїй політиці президент Реджеп Ердоган відстоює принципи повного суверенітету своєї країни, можливості самостійно приймати геополітичні та геоекономічні рішення

Доктор політичних наук, професор Валентин Якушик упевнений, що майбутній вступ Швеції та Фінляндії до НАТО – це лише юридична форма закріплення вже давніх політичних процесів.

"Ці дві країни є активною частиною західної трансатлантичної спільноти, яка перебуває у конфронтації з Російською Федерацією. Таке місце цих двох країн було зумовлено зміною у співвідношенні сил між двома конкуруючими умовними фракціями їхніх політичних еліт – прихильниками нейтралітету та трансатлантистами. Найважливішим фактором, що викликав готовність скандинавів відійти від політики нейтралітету, було ослаблення геополітичної та геоекономічної ролі РФ при прояві її керівництвом авантюристичних підходів до вирішення низки міжнародних питань після розвалу СРСР", – пояснює експерт.

На його думку, турецьке керівництво не проти розширення НАТО, оскільки це сильніше наголошує на ролі Туреччини як одного з "балансирів" у відносинах Заходу з РФ та з Євразією в цілому.

"У своїй політиці президент Реджеп Ердоган відстоює принципи повного суверенітету своєї країни, можливості самостійно приймати геополітичні та геоекономічні рішення без огляду на думку тих, хто претендує на роль "старших партнерів", права на власні "експерименти" та орієнтацію на отримання максимальної вигоди для Туреччини. , турків та тюрків в цілому. У нинішньому дипломатичному протистоянні Туреччини з керівництвом НАТО та Швецією та Фінляндією є такі ключові компоненти: ставлення до перспектив курдського національного руху на території Туреччини та в Сирії та Іраку (до права курдів на культурну та адміністративну автономію та незалежність) та до права скандинавів протистояти офіційній політиці Анкари у цих питаннях, а також право Туреччини на диверсифікацію свого військово-технічного співробітництва зі зняттям обмежень на отримання новітніх іноземних озброєнь", – наголошує Валентин Якушик.

Він вважає, що оскільки Швеція та Фінляндія не можуть змінити принципи своєї зовнішньої політики (в рамках яких вони надають підтримку курдам), то, швидше за все, компроміс між Туреччиною та НАТО щодо прийняття в цю організацію двох нових членів буде знайдений за рахунок включення у підсумковий документ політичної домовленості між ними деяких розпливчастих формулювань про солідарність всіх членів євроатлантичного співтовариства та необхідності боротьби з тероризмом (розуміння конкретних проявів якого буде залишено на розсуд сторін), а також за рахунок поступок Вашингтона – Анкарі у питаннях поставок Туреччини в новітніх систем всього літаків).

Читайте також на порталі "Коментарі" — бунт у лавах окупантів : війська "ДНР" відмовилися воювати за "чужу республіку "ЛНР".




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
Теги:

Новини

Всі новини