Напередодні літа-2023 експерти вже розповіли сайту "Коментарі", чого українцям очікувати на фінансово-економічному фронті. А тепер поділилися припущеннями і щодо того, чого чекати в військовому, внутрішньополітичному, зовнішньополітичному сенсі.
Війна в Україні. Фото: Міноборони України
Що б ми не міркували про розвиток тих чи інших подій, саме ЗСУ визначають політичне життя
Політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку Юрій Подорожній розмірковує так:
"В останній день весни, звісно, міркується над тим, яким буде літо. Літо не в сенсі погоди – хай про це говорять відповідні експерти, а про те, що воно принесе нам в політичному вимірі. До повномасштабного російського вторгнення літо в політичному сенсі ставало мертвим, бо традиційно воно є сезоном відпусток. Але з 24 лютого 2022-го життя змінилось кардинально – і до таких змін нам потрібно звикати на роки вперед".
На думку Юрія Подорожнього, з точки зору внутрішньополітичного життя в політиці й далі усе підпорядковуватиметься воєнному стану.
"Хоча, як на мене, влада саме цього літа прийме остаточне рішення – що робити із черговим президентськими та парламентськими виборами, які за графіком мають відбутись у 2024 році. Здавалося б, є очевидні речі. Йде війна, а вибори – це політичний театр. І зараз не до політичного шапіто, вважать одні. Інші, теж слушно, нагадують, що ми воюємо за свободу та демократію – і не станеться нічого катастрофічного в тому, що може змінитись прізвище президента на посаді або суспільство видасть мандат довіри діючому. І якщо президент є верховним головнокомандуючим і його зміна несе в собі певні ризики, то представницький орган однозначно треба переобирати, бо ризики не переобрання депутатів Верховної Ради більші, ніж проведення виборів в умовах воєнного стану", – вважає експерт.
Навесні, продовжує він, президент якось вже говорив про терміни закінчення війни. І навіть обережно і не прямо звучав кінець 2023 року.
"Не знаю, чи буде перемога в грудні 2023 року, але перекладаючи цей вислів з політичного на звичний, президент говорить про те, в тому числі, що у 2024 році вибори будуть. Хоча те, що заява була обережною, говорить про те, що остаточного рішення не прийнято", – зазначає Юрій Подорожній.
За його словами, розглядаються різні варіанти розвитку подій.
Перший це – закінчиться війна, буде скасовано військовий стан, і влада негайно приступить до підготовки достатньо складних політичних актів. Це варіант ідеальний.
Другий це – війна не закінчиться, і влада прийме рішення, що виборів не буде, поки не буде підстав скасувати військовий стан, який прямо забороняє їх проведення. І цей варіант є таким, що найбільше відповідає букві закону.
"Чи вигідний він владі? І так, і ні, – вважає політтехнолог. – Бо владі потрібна довіра, підтверджена виборами, а їх непроведення означає зменшення довіри, навіть, якщо влада свята".
Третій варіант – гібридний. Війна йде, а вибори проводяться, наприклад з відміною військового стану в деяких областях та введенням електронного голосування.
"До речі, технічно влада вже готова їх впроваджувати. Таким чином, нове для України голосування нівелює небезпеки від проведення виборів та дає змогу проголосувати громадянам, що знаходяться за кордоном чи внутрішньо переміщені. Однак, тут виникає гостре, як на мене, питання, – зізнався Юрій Подорожній. – Що робити зі значною кількістю громадян, які мають виборче право, але зараз перебувають не на території України (або на тимчасово окупованій)? Політично це питання вирішується простим законом, який заборонить голосувати, якщо система виборів ідентифікуватиме громадянина України, який перебуває на території агресора. Але ж що тоді робити з громадянами — мешканцями окупованого Мелітополя чи Маріуполя?".
Тож, продовжує експерт, саме це літо може стати періодом, коли, рішення з цього питання буде прийнято, якщо не остаточно, то кардинально.
"Але, що б ми не міркували про розвиток тих чи інших подій, саме ЗСУ визначають політичне життя. Як внутрішнє так і зовнішнє. Саме від успіхів ЗСУ залежить, який формат проведення виборів переможе", – впевнений Юрій Подорожній.
Він також нагадує про липневий саміт НАТО у Вільнюсі, який може стати головною подією цього літа, а можливо навіть року.
"Скидається все на те, що там приймуть помилкове рішення – і не дадуть Україні реальну перспективу членства. Як це не дивно, з цього більше програє саме Захід. Там вважають, що нечленство може стати достатньою базою для встановлення миру в Україні. Тобто, нам нададуть якісь гарантії безпеки, але не членство. Що буде після цього з нами? Прикро, дорожче для нас, але не катастрофічно, бо двічі одна й та сама подія не може бути катастрофічною. Ми зараз переживаємо наслідки Бухарестського саміту НАТО квітня 2008 року. Саме тоді Путін після Мюнхенської промови 2007 року отримав першу перемогу стратегічного характеру. Нам не надали ПДЧ до НАТО. Нажаль, Захід не оцінив в достатній мірі ризики. Хоча, думаю, тоді про Україну як одиницю ніхто серйозно і не міркував", – підкреслює експерт.
Хто б міг собі уявити, продовжує він, що Україна буде озброюватись сучасними зразками озброєнь 50 країн Заходу, а російські пропагандисти палатимуть від нібито заяви американського сенатора Лінсі Грема про смерті росіян як найбільш вдалу інвестицію США.
"Добре, що колективний Захід сьогодні не вважає, що "мир – це припинення війни" (тобто, поразка України внаслідок втрати територій). З сьогоднішньої точки зору це є очевидним. Але ніхто не говорить, що позиція "мир – це остаточне звільнення України" вже стала позицією Заходу. Треба віддати належне нашому політичному керівництву, яке послідовно відстоюють цю позицію. Але так склалися й політичні зорі – і нам, можна сказати, пощастило, що наші інтереси співпали з інтересами головних гравців на Заході", – зазначає Юрій Подорожній.
Він впевнений, що Захід програє від невступу України до НАТО, бо глобально це – відмова союзнику, що воює за західні цінності, бути частиною цих цінностей.
"Я взагалі не говорю тут про політичний чи військовий аспект. Ці питання можна закрити і без НАТО (це лише ціна питання), – пояснює експерт. – Але я оптиміст настільки, що не виключаю україньского чуда на Вільнюському саміті".
Від цього літа в військовій сфері чекаємо на український контрнаступ, на російський контр-контрнаступ
Політолог, експерт Аналітичної групи "Левіафан" Микола Мельник вважає, що літо 2023 року почнеться в Україні під знаком великого очікування. Великого очікування відповіді на питання – що буде далі?
"Всі прекрасно розуміють, що Україна вже не може не йти у наступ. Адже позиційна війна, затягування її взагалі, будуть грати не на руку нашій країні. Якби нас не переконували, що економіка Росії загибається, що санкції працюють, насправді, РФ з її мобілізаційним, технологічним, фінансовим ресурсом може ще довго вести цю війну. В той час, як продовження війни буде доволі негативно впливати на моральних дух українців. Адже той емоційний запал, який був під час протистояння великому вторгненню в минулому році, вже трохи розтратився", – зазначає політолог.
Більшість українців, пояснює він, згідно опитуванням, не приймуть перемир'я, яке фактично закріпить те становище, що є зараз.
"Всі хочуть звільнення територій. У той же час, небагато тих, хто так розмірковує, готовий йти у армію. Це також великий парадокс. І це розуміють у нашому військово-політичному керівництві", – підкреслює Микола Мельник.
Виходячи з того, успішним, чи ні, буде літній контрнаступ ЗСУ, буде формуватися і подальша підтримка України, впевнений він.
"Якщо наші західні партнери побачать, що українці навчились ефективно використовувати ту зброю, що вони нам надають, така підтримка посилиться. Якщо ж українці не скористаються цією можливістю, якщо наш генералітет не продемонструє майстерності, то Захід почне просити України йти на перемовини, на перемир'я", – прогнозує Микола Мельник.
Тому, продовжує він, від цього літа в військовій сфері чекаємо на український контрнаступ, на російський контр-контрнаступ. На зустрічні бої. Літо в цьому сенсі буде дуже палким, попереджає експерт.
"В той же час, верховний головнокомандувач, судячи з усього, вже затвердив стратегію щодо створення асиметричних загроз для РФ. Таких як удари дронів (Москва вже їх зустрічала), як рейди російських воїнів-антипутінців до Брянської, Бєлгородської та інших прикордонних областей. Створення очагів, куди Кремлю треба буде відтягувати сили. При цьому Україна офіційно не залучається до цього як сторона конфлікту, – нагадує Микола Мельник. – Щодо іншого: партнери продовжать допомагати нам фінансово (а ми – збільшувати зовнішній та внутрішній борги), а у політичному житті влада Зеленського продовжить консервуватися (що в подальшому може стати великою загрозою для української демократії)".
Читайте також на порталі "Коментарі" — реакція України, Заходу, Росії на атаку дронів по Москві: який удар пережив Кремль.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.