Рішення адміністрації Дональда Трампа дозволити закупівлю російського дизельного пального на шість місяців викликало гостру реакцію в Україні та серед американських політиків. Угода подається на тлі пошуку шляхів завершення війни, проте її економічний ефект та можливі наслідки для санкційного тиску на Кремль викликають питання. Чи здатні домовленості щодо російського дизеля справді вплинути на світові ціни на пальне? І головне – чи може ослаблення обмежень стати інструментом тиску на Москву заради переговорів, чи Кремль отримає додаткові економічні та політичні дивіденди без реальних поступок у війні? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Дизельна угода Трампа та Путіна
Дизельний Мюнхен Дональда Трампа
Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко зазначив, що дизельна угода між Трампом і Путіним не тільки не сприяє мирним переговорам, а фактично руйнує перспективу “енергетичного перемир'я” між РФ та Україною, і значною мірою девальвує роль США як посередника у мирних переговорах.
"Замість енергетичного перемир'я у війні між Росією та Україною відбулася сепаратна угода між Трампом та Путіним, які обмінялися символічними подарунками. Росія зробила "жест доброї волі" для Трампа – постачання певної партії дизеля до США напередодні виборів до Конгресу США. Трамп дуже сподівається, що це допоможе республіканцям на проміжних виборах до Конгресу США. В обмін Путін отримав тимчасове зняття санкцій (до квітня 2027) на експорт дизельного пального з РФ. Але головне, що він отримав неофіційний дозвіл продовжувати руйнівні удари по Україні, як мінімум, у найближчі півроку. Тому угоду між Трампом та Путіним можна назвати "дизельним Мюнхеном" Дональда Трампа. Забудьте про "пекельні санкції" проти РФ, які деякі коментатори чекали до 18 жовтня згідно із законом Ліндсі Грема. Трамп задоволений як дитина, якій російський диктатор подарував цукерку. Путін закинув гачок із дизельною принадою і Трамп із радістю заковтнув цей гачок", – зазначив експерт.
При цьому співрозмовник порталу "Коментарі" наголошує, що проблема цієї угоди для України не тільки в тому, що зірвалися майже останні надії на якесь енергетичне перемир'я. В енергетичному перемир'ї Трампа цікавило лише зниження ціни на дизель у США. Ця угода є пасткою і для відносин між США та Україною. Путін вочевидь хоче підставити Україну перед Трампом. Він розуміє, що Україна продовжить відповідати на російські удари, зокрема буде продовження атак по російських НПЗ. І тоді Кремль звинувачуватиме Україну в зриві постачання російського дизеля до США.
"Чи здатні домовленості щодо російського дизеля справді вплинути на світові ціни на пальне? Проста і однозначна відповідь – ні. Фахівці кажуть, що постачання 300 тисяч тонн російського дизельного палива на американський ринок, якщо і знизять ціну на дизель у США, то мінімально. У США щодня споживають 500 тисяч тонн дизеля. А Росія обіцяє поставити 300 тисяч тонн у жовтні та 500 тисяч тонн у листопаді. Для американського ринку це не дуже суттєво – денний раціон споживання. Якщо говорити про вплив на ціну на дизель на світових ринках, то треба враховувати, що США ще й великий експортер дизельного палива на світові ринки (близько 1,5 млн. тонн на тиждень, від 6 до 7 млн. на місяць), набагато більший, ніж Росія", – зазначив Володимир Фесенко.
Що стосується того, чи може ослаблення обмежень стати інструментом тиску на Москву заради переговорів і чи отримає Кремль додаткові економічні та політичні дивіденди без реальних поступок у війні, то політолог каже, що, судячи з наявної інформації, ні про який тиск на Москву взагалі не йдеться.
"Для Трампа важливий ситуативно-передвиборчий та тактичний інформаційно-політичний ефект від цієї угоди. Президент США хоче, щоб ціни на дизель перед проміжними виборами до Конгресу США хоч трохи, але знизилися. А ось Путін грає багатоходівку – і у реалізації стратегії своїх відносин із Трампом, і у провокуванні кризи у відносинах із США та Україною. Навряд чи можна говорити про якісь великі економічні дивіденди Росії від цієї угоди. Багато експертів взагалі сумніваються, що Росія має відповідні обсяги дизельного палива для експорту, а політично Кремль від цієї угоди, безперечно, виграє – закладається вибухова міна щодо відносин між США та Україною, а також створюється прецедент економічної угоди між США та Росією без припинення російсько-української війни. Однак стратегічні протиріччя між США та Росією все одно залишаються. Тому ефект від цієї угоди і для Трампа, і для Путіна буде тимчасовим та обмеженим", – констатував експерт.
У США не можуть не знати, що Росія не має дизеля, щоб погасити цінову пожежу на світовому ринку
Економіст, член товариства фінансових аналітиків, екс-член Ради НБУ Віталій Шапран так прокоментував ситуацію:
"Маленька дизельна угода Трампа з путіним виглядає майже як старий радянській анекдот, коли один кооператор домовився з іншим про обмін вугілля на яблука, після чого один пішов шукати вугілля, а інший – яблука".
Експерт зазначає, по-перше, 300 тисяч тонн в масштабах глобального ринку – це мікро обсяг, який не вплине на ціни. По-друге, в рф недарма заборонили експорт дизеля, з ним там були певні проблеми навіть для аграріїв, а ще ж є контракти на постачання дизелю в Середню Азію, Монголію і т.д.
"Тож очевидно, що домовленості мають на 75% політичний (передвиборчий) відтінок і на 25% дипломатичний. Звісно, Трампу потрібні результати під вибори. Він демонструє формальне піклування про електорат, який хоче бачите дешевший дизель на АЗС, і думає, що таким чином наближає мир", – зазначив економіст.
За його словами, у Білому Домі не можуть не знати, що рф не має дизелю, щоб загасити цінову пожежу на світовому ринку, але, ослабивши санкції вони тепер підштовхують рф до перемовин з Україною, оскільки, щоб виконати угоду путіну дійсно потрібно, щоб Україна не била по НПЗ.
"Не думаю, що ця ідея спрацює на практиці. Знаючи манери росіян в міжнародних економічних відносинах, вангую, що вони просто виймуть зі свого внутрішнього ринку 300 000 тонн і відправлять їх в США, щоб похизуватись перед американцями. Цей крок створить додаткові черги на АЗС в рф, але, коли це Кремль цікавила доля російського населення та його інтереси. Що стосується глобальної проблеми дизелю, то адміністрації Білого Дому потрібно не шукати угод з Кремлем, а розв’язувати проблему на Близькому Сході: там дійсно є обсяги, які можуть вплинути на світову ціну на дизель", – резюмував Віталій Шапран.
Читайте також на порталі "Коментарі" – хто виграє від нової домовленості Трампа та Путіна: у чому можуть звинуватити Україну.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
