Місяць тому, 24 лютого, розпочалося відкрите російське вторгнення в Україну. Наша країна за допомогою фінансової, військової та дипломатичної підтримки Заходу продовжує давати відсіч агресору. А експерти продовжують аналізувати для видання "Коментарі" перебіг та можливі наслідки цієї війни.
ЗСУ. Фото: Генштаб ЗСУ у Facebook
Частина наших союзників очікувала, що Україна капітулює, що можна буде якось домовитись із Путіним
Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич робить такі внутрішньоукраїнські висновки:
"Агресія Росії, широкомасштабна війна стала, з одного боку, шоком для українців, з другого – каталізатором для мобілізації нації. Подібне було і раніше, але зараз – масштаби значно більші. У тому числі з погляду політичного процесу. Наразі Україна працює як єдине ціле, чого не було навіть у 2014-2015 роках. Другим важливим внутрішньоукраїнським висновком – для багатьох приємною несподіванкою, зокрема для опонентів – стала позиція президента Зеленського. Стійкість, вся та поведінка, яку він демонструє зараз, від нього явно не очікували ні друзі, ні вороги".
Характеризуючи ситуацію з погляду військової, експерт наголошує, що Україна – не здалася. І це стало очевидною несподіванкою для РФ.
"Початковий план агресора щодо бліцкригу провалено. І росіяни змінили тактику, зокрема зробивши ставку на тиск з гуманітарних питань – обстріл інфраструктури, мирних жителів. І це остаточно зняло з порядку денного питання – як сприймати Росію. Її сприймають або як ворога, або у кращому для неї випадку, як перманентну загрозу, – пояснює Ігор Тишкевич. – Міста, які чинили опір російській агресії – це багато в чому російськомовні міста, на які РФ все ще розраховувала у ракурсі так званої "російської весни". Але навіть ті українські політики, чиновники, яких називали сепаратистами, дали зрозуміти, що жодної російської весни не буде. Це та ж сама позиція мера Одеси – Труханова. І позиція голови військової адміністрації Кривого Року – Вілкула. Ще недавно і перший, і другий вважалися поряд із Медведчуком умовним проросійським лобі. Але навіть Труханов та Вілкул, коли війна прийшла на всю українську землю, зайняли проукраїнську позицію".
Війна, продовжує експерт, демонструє як позитивні, так і негативні якості всіх та кожного.
"Є частина політиків, чиновників, які поїхали у безпечніше місце. Є люди, які намагаються бути патріотами здалеку. Бог їм суддя. Але я впевнений, що політичне та чиновницьке майбутнє всіх, хто виїхав із України – визначено. З іншого боку, з'явилася група чиновників, які просто вражають своєю діяльністю. Це мери Миколаєва, Ірпеня, багатьох інших міст", – наголошує Ігор Тишкевич.
За його словами, якщо говорити про вплив цієї війни на зовнішнє поле, то вже зрозуміло, що стара система стримувань, противаг, забезпечення глобальної безпеки остаточно наказала довго жити. Механізми, до яких раніше апелювали як до таких, що можуть запобігти або зупинити війни де-факто не працюють. І це виклик перед практично всіма державами світу на найближчі роки.
"Путін із грудня говорив про непрацюючі механізми безпеки, намагаючись просунути російське бачення того, як і що має бути. Він свого досяг. Але не на краще для себе бік, – акцентує експерт. – Коли основний критик непрацюючих механізмів безпеки руйнує залишки системи та йде війною на сусідню мирну державу, це, безумовно, призводить до відповідної реакції. Так, частина наших союзників очікувала, що Україна капітулює. Що можна буде якось домовитись із Путіним. Тобто повторити "Мюнхенську змову" 1938 року з Гітлером. Але на відміну від тодішньої Чехословаччини сьогоднішня Україна не здалася. І тепер перед величезною кількістю країн постає питання політичного та морального вибору. З ким ви? І що ви зробили для того, щоб ця війна, швидше, припинилася?".
Звернув увагу Ігор Тишкевич і на ще один найважливіший наслідок того, що відбувається.
"Росія виходила на ескалацію, на війну, маючи на меті утвердити за собою статус глобальної супердержави. У результаті – різка реакція, зокрема країн Заходу, санкційний тиск і безуспішна спроба РФ знайти союзника від імені Китаю. І якщо ще місяць тому у потенційному діалозі США та КНР був присутній фактор Росії як повноцінного учасника, то тепер цього немає", – зазначає експерт.
На його думку, ні Вашингтон, ні Пекін не працюватимуть на дезінтеграцію РФ, тому що вона поки що потрібна як держава. Але як рівноцінний партнер Росія вже не розглядається.
"Китай робить все, щоб перетворити РФ на свого молодшого партнера. А для США стрімке зменшення ролі РФ у регіоні та світі – також виглядає цілком прийнятним, – пояснює Ігор Тишкевич. — Так, РФ за результатами війни, навіть якщо відверто програє, під зовнішнім тиском не розвалиться. Це може статися лише внаслідок внутрішньоросійських процесів. Але те, що зовнішньополітична вага РФ за результатами війни буде незрівнянно меншою, ніж була ще у грудні 2021 року – це дуже ймовірно. Путін заявляє цю війну як війну за велич Росії. Ну, отож – цю війну Росія вже програла. Незалежно від того, що відбувається на фронті. Коли біля тебе знаходиться непередбачуваний, агресивний сусід, це змушує вживати певних заходів. Ти можеш йому посміхатися, але зброю про всяк випадок триматимеш зарядженим".
Ми маємо очікувати подальшого посилення ефекту міжнародних санкцій, які дозволять підірвати економіку Росії так, щоб вона не змогла продовжувати війну
Військовий оглядач, головний редактор "Апострофа" Денис Попович наголошує, що на сьогоднішній день Україна проводить стратегічну оборонну операцію, зірвавши плани Кремля щодо швидкого захоплення Києва та встановлення нової влади.
"Українська армія здивувала всіх, показавши велику стійкість та винахідливість. Противник за якийсь місяць зазнав втрат, порівнянних за всю десятирічну військову кампанію СРСР в Афганістані (вже близько 16 тисяч загиблих окупантів). Досягнуто великого оборонного успіху української зброї. За винятком Херсона (і то досить умовно) жодне велике українське місто не здано, жодної битви не програно. Героїчно бореться Маріуполь, сковуючи значні сили супротивника та виграючи для нас час", – зазначає експерт.
Здивувала, за його словами, і Росія, показуючи повну неготовність до війни, яку сама й почала.
"Складається враження, що у Кремлі спочатку ґрунтувалися зовсім на інших розвідувальних даних, необґрунтовано вважаючи, що ЗСУ вийдуть із піднятими руками, а суспільство зустрічатиме агресора квітами. Як бачимо, все сталося зовсім навпаки. При цьому росіянам все ж таки вдалося тимчасово відрізати Україну від Азовського моря, що може стати їх опцією під час переговорів, які вже розпочалися", – акцентує Денис Попович.
Загалом, продовжує він, можна констатувати початок війни на виснаження.
"На стороні РФ поки що величезні ресурси, на стороні України – підтримка Заходу та величезна мотивація суспільства та Збройних сил, воля та прагнення до перемоги. Ми маємо очікувати подальшого посилення ефекту міжнародних санкцій, які на тлі всього перерахованого дозволять підірвати економіку Росії так, щоб вона не змогла продовжувати війну. Але це справа місяців, тому нам варто набратися терпіння та продовжувати боротьбу", – резюмує експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" — одразу три важливі саміти для України проходять у світі – на що можна розраховувати.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.