Росії украй важливо продовжувати утримувати ілюзію контролю над війною, першочергового впливу на конфлікт
Колишній український нардеп (один із лідерів ОПЗЖ), кум президента Росії Володимира Путіна, позбавлений українського громадянства Віктор Медведчук, якого Україна затримала з підозрою у держзраді, а потім обміняла на військовополонених, "вийшов із тіні". Він написав статтю в російській пресі, в якій просуває старі кремлівські тези про вину Заходу у війні в Україні, про "необхідність визнати, що Росія має інтереси, які необхідно враховувати в побудові нової розрядки". При цьому всередині самої РФ критикують таку явну спробу Путіна спробувати зробити з Медведчука нового "гауляйтера", як раніше намагалися зробити його з президента Януковича. Про що говорить стаття Медведчука, явно написана під диктування Кремля? Портал "Коментарі" із цим питанням звернувся до експертів.
Спроба з Медведчука зробити "гауляйтера" України здається абсолютно безглуздою та смішною
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак наголошує, що початкові плани Кремля щодо заміни політичного керівництва України у лютому-березні 2022 р. були фантомні, нереальні.
"У минулорічних конструкціях Росії Медведчук міг фігурувати як ключова ланка у процесі спроби поставити окупаційну адміністрацію, – зазначає експерт. – Але, гадаю, вже тоді багатьом у російській верхівці було зрозуміло, що Медведчук, який поринув у фінансові схеми і має високий антирейтинг, абсолютно ненадійний і неефективний пазл у спробі побудувати систему політичного протекторату над Україною. РФ могла робити ставку на інші персони, публічно менш асоційовані із нею".
На думку Олега Постернака, як тоді, так і зараз, в обставинах поступового ослаблення Росії у військовому плані, спроба з Медведчука зробити "гауляйтера" України здається абсолютно безглуздою і смішною з погляду реального стану справ.
"Але Росії, – продовжує він, – дуже важливо продовжувати утримувати ілюзію контролю над війною, першочергового впливу на конфлікт. Продемонструвати твердий намір і надалі проектувати зухвалі ходи для перебудови політичної системи України у своїх інтересах. Тому чутки про Медведчука як про "гауляйтера", породжені його низькопробним газетним опусом і підсвічені блогерським обговоренням в аспекті критики його політичних перспектив, самі по собі виконують роль резонансної події у ланцюжку довгої інформаційної операції підрозділів ФСБ. Мета – показати начебто ще здатність Росії цього року остаточно вирішити "українське питання". Тут гра наступна: раз у РФ обговорюють Медведчука як потенційного провідника їхніх інтересів в Україні – отже вони готуються до нового великого наступу".
Тобто, пояснює політтехнолог, ставка робиться на утримання ситуації постійної напруги та страху, що дозволяє здаватися РФ ще здатною впливати на контури війни. Не дарма ж російська улюблена забава – постійно повторювати, що цілі так званої спецоперації будуть доведені до кінця, зазначає Олег Постернак.
"До того ж, через статтю Медведчука, контент якої розрахований переважно для української аудиторії, Кремль шукає будь-яку можливість хоч якось сприймати електоральне поле колишньої ОПЗЖ конспіративними фантазіями про "віроломні підступи" колективного Заходу, світовий закуліс, який нібито підло використовує Україну і т.д. Логічно, що ФСБ припускає, що з початком 2023 року з'явилася можливість "прокачати" вигідний для них "мирний" порядок денний хоча б серед тих громадян, які можуть засумніватися у необхідності війни до переможного кінця та відновлення територіального суверенітету за межами 1991 року. Медведчук у цьому випадку виконує функції ретранслятора та пункту збирання. Але глибоко російські функціонери спецслужб не розуміють, що електоральний ландшафт під час повномасштабної війни змінився колосально, – наголошує експерт. – Саме громадянське населення Українського Півдня та Сходу зараз більш агресивно та мстиво налаштоване проти РФ, ніж навіть мешканці західних регіонів нашої країни".
Кремль вкотре просуває концепцію миру на своїх умовах
Політолог, медіа-експерт Денис Гороховський наголошує, що великі публікації в місцевій пресі від імені перебіжчиків – це "фішка" російської пропаганди.
"Досить згадати, скільки подібних статей написав Янукович після втечі. Суть подібних матеріалів завжди ідентична: Кремль вустами подібних постатей озвучує необхідний пакет тез. При цьому цілком імовірно самі "автори" статті дізнаються про вихід "своєї" публікації вже постфактум", – зазначає експерт.
Що ж до безпосередньо статті Медведчука, то ми, за словами Дениса Гороховського, Кремль вкотре просуває концепцію миру на своїх умовах. Яка зводиться до того, що РФ погодиться припинити бойові дії, якщо Україна подарує їй території, які вже окуповані (або агресор планував окупувати).
"При цьому очевидно, що Росія, у разі будь-якого, навіть мінімального успіху, своєї терористичної кампанії в Україні, не відмовиться від цілей захоплення всієї нашої країни та приєднання до себе її територій (прямого або опосередкованого як у випадку з Білорусією) . А будь-яке тимчасове припинення бойових дій буде використано виключно для відновлення ресурсів та підготовки нового нападу", – упевнений політолог.
Читайте також на порталі "Коментарі" - друге пришестя Лапіна: до чого може призвести протистояння між російськими воєначальниками