Кризові стани в період війни: як допомогти дитині впоратися з емоціями

Бойові дії, смерть близьких, евакуація — ці стресові ситуації впливають не лише на дорослих українців, а й на молодших членів родин — дітей. Кожна людина реагує по-різному на життєві обставини, в неї можуть виникати кризові стани: агресія, шок, ступор, істерика, плач, тремтіння, паніка. Як допомогти собі та рідним, не розгубитися в кризовій ситуації розповідаємо в серії статей. Наш експерт — військовий психолог, викладачка психології НУХТ м. Київ Наталія Шейко.

Фото ілюстративне / Pixabay

Психологиня говорить, що діти різного віку сприймають те, що відбувається своєрідно. Розглянемо кожну вікову категорію окремо.

Отже, діти від новонароджених до трьох років реагують на стрес агресією, дратівливістю, плачем. Такі діти найбільше бояться криків, вибухів, звукових сигналів, різких рухів. Щоб заспокоїтися їм необхідна фізична близкість батьків, тому допомога буде проявлятися у тактильному контакті та увазі до них з боку найрідніших.

Малолітні віком від 4 до 6 років. Зрозуміти, що в дітей стрес можна по тому, що вони стають мовчазними, не хочуть ні з ким спілкуватися. У душі вони відчувають безпорадність, безсилля, бояться розлуки, втрати батьків, відмовляються сприймати ситуацію такою, яка вона насправді. Дитині допоможе розмова з нею та увага — треба пояснити, що її реакції та почуття, емоції цілком нормальні й дати зрозуміти, що батьки з нею поруч й люблять та піклуються.

Діти віком 7-10 років. В такому віці діти вже мріють стати захисниками близьких від небезпеки, рятівниками, вони зациклюються на подробицях, зляться, коли відчувають безпорадність, відчувають провину. Діти вже думають про майбутнє, переживають втрати, як дорослі, добре розуміють загрози, бояться нестабільності та смерті. Батькам варто говорити з ними про події та переживання, слухати та поважати почуття дитини. А також за можливості забезпечити умови для навчання, спілкування з однолітками.

Неповнолітні віком від 11 до 13 років. Підлітки в стресі стають дратівливими, агресують, в них можуть виникати депресивні стани та підвищується тривожність. Неповнолітні цілком розуміють ситуацію, їх найбільший страх — втрата життєвих цінностей (життя, будинку, соціуму, близьких, звичної обстановки). Діти можуть по-різному реагувати на події, їх психіка ще нестабільна. Завдання батьків — набратися терплячості, проговорити з дитиною страхи, переживання, способи покращення емоційного фону. Варто дати дитині зрозуміти, що її реакції нормальні, що  ви її надійний партнер, який підтримає, вислухає й не осудить. В цей період для підлітків велике значення мають зовнішні зв'язки з друзями, товаришами, однокласниками.

Неповнолітні віком від 14 до 18 років. В цьому віці діти з одного боку вже реагують на стрес майже як дорослі, з іншого — мають схильності до самогубства. Найбільший страх — втратити себе, своє місце, життя, близьких. Батькам важливо не заохочувати бажання підлітка брати на себе роль дорослого, дозволити мати свої переживання. Підтримуйте їх, діліться досвідом, допомагайте знизити емоційне напруження. 

З дітьми слід грати в ігри, залучати їх до арт-терапії, виконувати з ними фізичні вправи чи йогу, робити один одному масаж. А написання щоденника, спорт та театральні постановки ефективні для зняття стресу і для дорослих і для дітей. Діти відчувають емоційний стан батьків, тому спочатку треба навчитися знімати стрес самостійно. Поради наш експерт давала в матеріалі - Ментальне здоров'я: про що варто пам'ятати українцям.