Великобританія підписала у середу, 11 травня, з Фінляндією та Швецією, які мають намір прискореними темпами вступити до НАТО (12 травня були зроблені нові кроки для цього), спільну декларацію про взаємодопомогу на випадок зовнішньої загрози, зокрема військової допомоги. Про що говорить те, що відбувається? Що це означає для світу, України, Росії? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Фінляндія та Швеція. Фото: з відкритих джерел
Подібні угоди стосуються не лише Великобританії, Фінляндії та Швеції, а й України
Експерт у питаннях національної безпеки та оборони, учасник програми Україна-НАТО Катерина Коваль упевнена, що дана декларація про взаємодопомогу є своєрідним сигналом для всього світу щодо зміцнення системи глобальної безпеки.
"Це також сигнал для РФ щодо того, що цивілізований світ готовий протистояти її агресії проти України і не тільки готовий відповідати на нові виклики та погрози. Тож я розцінюю подібні угоди виключно позитивно. Причому вони стосуються не лише Великої Британії, Фінляндії та Швеції, а й – України", – зазначає експерт.
Вона акцентує, що саме Україна, події, що відбуваються в ній, стали поштовхом для того, щоб навіть раніше нейтральні країни почали зміцнювати обороноздатність, шукати союзників.
"Все це – для запобігання втручанню РФ у внутрішню політику тих чи інших держав. Превентивний захід з метою убезпечити себе – і запобігти гіпотетичним ударам з боку Росії, яка міцно застовбила за собою статус країни-агресора. І претендує на лаври країни-терориста, країни-воєнного злочинця", – резюмує Катерина Коваль.
Ми входимо в епоху активних двосторонніх договорів
Аналітик Фонду громадської дипломатії Олександра Решмеділова наголошує, що НАТО через російську агресію проти України активно розширюється, змінює свою не лише чисельність (у бік збільшення), а й посилює вплив, обмін досвідом, розвідданими. І якщо раніше говорили, що НАТО себе виживає, то зараз ми явно спостерігаємо рестарт блоку, вважає аналітик.
"Що стосується Росії, то важливий момент – що саме вона сприйматиме як потенційну загрозу? Розширення Альянсу будь-якими членами чи деякими конкретними державами? Адже у випадку з Україною, коли ще й натяку не було на наш вступ до НАТО в найближчому майбутньому, ми отримали війну. Що в результаті вилилося в те саме розширення НАТО, якого так боялася російська влада", – зазначає Олександра Решмеділова.
Вона наголошує, що Кремль живе минулим, деякими ілюзіями. Та картина світу, що склалася у головах верхівки РФ, відповідає реаліям сучасного світу.
"РФ активно транслює меседж, що воює не з Україною, а чи не з усім Західним світом та НАТО. Їм потрібен якийсь світовий ворог, – пояснює аналітик. – У Північноатлантичному Альянсі це розуміють – і вважають за краще посилюватися. Щоб не виявилося у разі гіпотетичного зіткнення слабше, ніж НАТО уявляли (як виявилася явно слабшою за міф про її силу "друга армія світу", яка отримала відсіч в Україні)".
Також, за словами Олександри Решмеділової, важливо розуміти, що ми входимо до епохи активних двосторонніх договорів. І вони можуть бути значно ефективнішими, виконуватися набагато швидше, ніж у випадку з глобальними колективними структурами з обов'язковими консенсусними рішеннями. І Великобританія тут задає явний тренд, бажаючи збільшити особистий вплив, причому у регіоні.
"Україна має це збагнути, усвідомити, що підписання "тут і зараз" якихось двосторонніх, тристоронніх домовленостей може бути більш перспективним, ніж очікування на перспективу вступу до НАТО "коли". Як у приказці – краще синиця у руках, ніж журавель у небі", – пояснює аналітик.
Багато держав, продовжує Олександра Решмеділова, готові міняти не просто своє сприйняття, а й свої економіки. Перебудовуватись на військові рейки. Робити потужні запаси продуктів, медикаментів, палива на державному рівні та на рівні кожного домогосподарства.
"Не виключено, що ми входимо в еру, коли РФ сприйматиметься цивілізованим світом як загроза №1. Вже видно явні світоглядні злами. І проглядається фаза глобального конфлікту. І в цьому новому світі двосторонні договори, спілки на кшталт Великобританія-Польща-Україна (з можливим включенням Туреччини), Великобританія-Фінляндія-Швеція можуть бути успішним варіантом", – резюмує Олександра Решмеділова.
Читайте також на порталі "Коментарі" — Росія готується до анексії півдня України: навіщо агресор озвучує свої плани – як завадити цьому.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.