Президент України, як і представники його Офісу, все жорсткіше висловлюються про переговори з Росією. Зокрема, заявляють, що не допустять умовного "Мінська-3" і слід відвойовувати ВСІ території нашої держави, включаючи Донбас та Крим. Про що говорять такі заяви? Що нас очікує у найближчому майбутньому? Портал "Коментарі" звернувся із цими питаннями до експертів.
Війна в Україні. Фото: Генштаб ЗСУ
Кремль робить ставку саме на захоплення максимальної кількості українських територій, щоб мати до переговорів сильнішу позицію
Професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду „Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Олексій Гарань зазначає:
"Позиція України стала справді більш жорсткою. Це пов'язано, зокрема, із поразками Росії на різних ділянках фронту, зі збільшенням тиску на неї із боку Заходу, з одночасним зростанням підтримки України. Ми вистояли. І це дає нам більше простору для маневру. Зрозуміло, що всі майбутні переговори будуть визначатися передусім ситуацією на фронті".
Олексій Гарань нагадує, що одразу після початку повномасштабної війни президент Володимир Зеленський позначав як першочергову вимогу відхід Росії на лінію до 24 лютого 2022-го. Наголошувалося, що питання Криму та Донбасу можуть обговорюватися окремо. Але Україна завжди говорила, що і ОРДЛО, і Крим – це наші території.
"Зараз у риториці ми стали наступальнішими. Але суть та сама – ми прагнемо звільнення своїх територій, насамперед, дипломатичним шляхом. Хоча у формулюваннях є якісь коригування, які відображають ситуацію на фронті, – пояснює експерт. — Що буде далі? На жаль, ми бачимо, що Росія намагається закріпитися на нових захоплених українських територіях, провести там псевдореферендуми, намагається ввести в обіг російський рубль, відправляє на окуповані території своїх представників у владу, краде українське зерно і таке інше. Схоже, Кремль робить ставку саме на захоплення максимальної кількості українських територій, щоб мати до переговорів (які рано чи пізно відбудуться) сильнішу позицію. Як мінімум – захопити весь Донбас. І в цьому сенсі навіть те, що ми поки що утримуємо 10% території Луганської області з ключовими містами (Лисичанськ, Сєверодонецьк) – це дуже важливо, зокрема й з символічного погляду".
Значною мірою йде війна на виснаження, наголошує Олексій Гарань. Важливо, щоб Україна могла протидіяти ударам російських ракет, які нищать нашу інфраструктуру. Щоб у нас вистачило ресурсів не лише зупинити агресора, а й самим перейти у контрнаступ.
"Частиною переговорів, хоч би як вони відновилися, є питання про безпекові гарантії Україні. І нам нераціонально відмовлятися від євроатлантичної перспективи, вважає Олексій Гарань. – Тому що саме НАТО є реальною моделлю гарантій безпеки. Як варіант – жорсткі двосторонні чи багатосторонні гарантії із боку низки держав. Але тут ми вступаємо до області з багатьма невідомими. Чи готові країни Заходу дати нам реальні гарантії безпеки? Військові, а не просто міркування у стилі Будапештського меморандуму. При цьому важливо розуміти, що Ізраїль і Китай не можуть бути реальними гарантами нашої безпеки. Такими можуть стати передусім США та Великобританія. І навколо цього розгортатиметься дипломатична боротьба. При цьому, наголошую, що опцію НАТО я б з української повістки не виключав".
Поки йде війна, час грає точно не на Росію
Політтехнолог Борис Тізенгаузен вважає посилення риторики українського політичного керівництва щодо РФ цілком логічним.
"По-перше, – пояснює він, – Україна відчуває спільну підтримку всього цивілізованого світу. Не лише емоційну, а й конкретними видами озброєнь, фінансами, новими санкціями проти країни-агресора. Все це говорить про те, що цивілізований світ взяв курс на жорстку відповідь Росії за її відкрите вторгнення в Україну та подальші зловживання. У відповідному ключі висловлюються президент США Джо Байден, британський прем'єр Борис Джонсон, багато інших лідерів. Вже зрозуміло, що ніхто росіян не дасть перепочинку, санкції наростатимуть. Все це вселяє в нас оптимізм та впевненість. По-друге, з РФ не працює варіант поступок. Ця держава так влаштована, що коли бачить готовність когось домовлятися, одразу підвищує вимоги, піднімає ставки. За логікою росіян, якщо ти готовий домовлятися, значить, ти слабкий. І тебе треба давити далі, нарощуючи темпи своїх "хотілок". Сама Росія висуває спочатку захмарні вимоги, щоби отримати хоч щось. І діяти з нею аналогічно – жорстка риторика, непоступливість у переговорах – цілком виправдано".
При цьому, акцентує експерт, жорстка риторика офіційного Києва спрямована не лише на Росію, а й на деякі країни Заходу, які зараз намагаються просунути ті чи інші "мирні плани" за рахунок втрати Україною частини територій та суверенітету. Ми ж демонструємо, що не маємо наміру здаватися. Що ми не просто збираємось оборонятися, а й готові контрнаступати.
"Це впливає на настрої росіян. Ті думають: "Дивіться – Україна не здається, агресивно поводиться на полі бою та на дипломатичному фронті. Готова битися далі і битися жорстоко. Може, треба здати назад? Тож тут – посили у різні боки. Демонстрація того, що за свою землю, за свободу українці боротимуться до кінця. Психологічно це дуже важливий фактор, – наголошує Борис Тізенгаузен. – Зрозуміло, що все вирішуватиметься на полі бою. Якщо зброя надходитиме вчасно і в тих обсягах, які нам необхідні, якщо Україна буде максимально агресивною та ефективною на фронті – Росія стане все більш активно відповзати. Розуміючи, що час грає не на неї. Адже з кожним днем ефект від санкцій дедалі катастрофічніший, внутрішні настрої в стилі "навіщо нам це війна?" у РФ множаться, а шанси продати росіянам хоч якусь перемогу – зменшуються".
Читайте також на порталі "Коментарі" – ворог не відмовився від своїх планів подолати Сіверський Донець, але у ЗСУ своє бачення з цього приводу.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.