Від міфу до побутового абсурду: як картина "Одіссей та сирени" знайшла друге життя

Британський художник-прерафаеліт Джон Вільям Вотергаус написав "Одіссей та сирени" у 1891 році, звернувшись до класичного сюжету з поеми Гомера. На полотні зафіксовано драматичний момент: корабель царя Ітаки пропливає повз небезпечні скелі.

"Одіссей і сирени", Джон Вільям Вотерхаус, 1891 рік. Public Domain

Вотергаус зобразив сирен незвично для сучасного глядача: у них жіночі голови та тіла птахів із крилами та пазурами. Цей образ має античне джерело — художник надихався давньогрецькою вазою з Британського музею. Сучасники навіть критикували його сирен за подібність із хижими птахами та гарпіями. Головний герой міцно прив'язаний матросами до щогли — тільки так він може почути спів і не занапастити свій екіпаж. Художнику блискуче вдалося передати граничну напругу, екзистенційний жах та смертельну привабливість спокуси.

Сучасні меми та інтерпретації

Через сторіччя серйозне академічне полотно набуло другого життя в цифровому просторі. У сучасних пабліках і соцмережах картина перетворилася на універсальний шаблон опису життєвих труднощів, де сирени символізують наші слабкості, а прив'язаний до щогли Одіссей — залишки сили волі.

Інтернет-користувачі найчастіше використовують цей сюжет для демонстрації вічних побутових конфліктів:

• Спокуса шопінгом: Одіссей уособлює людину, яка намагається ігнорувати знижки під час розпродажів, коли їй нічого не потрібно.

• Нічні перекуси: у ролі підступних сирен виступає вміст холодильника після опівночі, а щогла — це сувора дієта.

• Трудові будні: образ ідеально описує недільний вечір, коли робочі чати та ранкові дедлайни намагаються затягнути вас у вир тривоги.

• Інформаційний шум: нав'язливий маркетинг та нескінченний потік новин, від яких сучасній людині доводиться буквально "прив'язувати себе", щоб зберегти розум.

Нагадаємо, раніше портал "Коментарі" писав, як шедевр Караваджо став популярним мемом.