Дев’ять років окупації: як «продали» Крим

Попри те, що в Україні через створення т. зв. "антикорупційної інфраструктури" велику увагу приділяють економічним злочинам, російські економічні злочини проти України в Криму й досі не отримали правової оцінки. Розповідаємо, хто та як захопив українські активи в Криму, як їх використовували.

В лютому 2014 року Росія анексувала кримський півострів

Історія російської окупації Криму  

Насправді, російська окупація Криму почалась набагато раніше, ніж у лютому 2014 року. КДБ СРСР та її нова інкарнація ФСБ РФ контролюють владу та бізнес Криму ще з кінця 1980-х. Обидві найвідоміші ОЗУ Криму – Сейлем та Башмаки керувались з Лубянки.

На місці головними функціонерами були Микола Багров та Віталій Кириченко. Кириченко – генерал КДБ, який брав участь у штурмі палацу Аміна в Афганістані у 1979 році. Багров – у 1989-1991 був першим секретарем кримського обкому КПУ, у 1991-1994 – очільником першого українського парламенту Криму.

Багров створив важливу для російських спецслужб будівельну імперію "Професіонал", значна частка прибутку якої йшла на фінансування кримських проектів Кремля. Зараз цією імперією керує зять Багрова Андрій Пріпутніков, серед пов’язаних з ним осіб є навіть колишні колеги Леоніда Кучми з "Південмашу"(Закаблук). Пріпутніков "виграє російські тендери", "сплачує податки", а також, неформально продовжує наповняти каси своїх кураторів з російських спецслужб.

Кириченко створив іншу будівельну імперію – "Моноліт". Його партнером був близький до Сергія "гобліна" Аксьонова бойовик ОЗУ "Сейлем" Ігор Лукашов. Топ-менеджерами стали Антон Камалов та Якуб Асанов. Додатковим бізнесом "Моноліту" були операції з нафтопродуктами. Значна частина прибутків також йшла на користь російських спецслужб. Особливо цікаво, що один з реальних володарів фсбшної структури "Моноліт" мешкає та зберігає частку грошей у Франції. Але це не отримало правової оцінки в Україні, не чути про рух у цьому напрямку й у Франції. Причетним до "Моноліту" є й т. зв. "голова" Криму Сергій "гоблін" Аксьонов, якому, як подейкують в кулуарах, допоміг уникнути відповідальності за особо тяжкі злочині генерал Генадій Москаль (Лінський). 

Ще одним опорним для російських окупантів діячем та теж керівником великої будівельної імперії – "Консоль", був Володимир "прораб" Константинов. На думку експертів, сумнівний закон "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року, яким допомогли українським забудовникам впоратися з кризою та провернути махінації, зіграв важливу роль у долі Константинова.

"Посаду та вплив Константинов купив за гроші, безпечно виведені з будівництва завдяки антикризовому закону, – розповідає експерт з містобудування Георгій Могильний. – До 2008 року Константинов був одним з найбільших забудовників України. Після кризи, законодавча влада подарувала Константинову 4 роки відтермінування по зобов’язанням. 1 січня 2013 року ці 4 роки сплинули, пільги було скасовано, Константинов почав рухатися у прірву. Отже, дії Константинова у Криму — це не ідеологія, це спроба втекти від українських кредиторів. У грудні 2013 року Константинов обміняв девелоперу Войцеховському власні проекти у Києві на проекти Войцеховського у Криму – готувався до російського вторгнення. А якщо б ВР під виглядом порятунку будівельної галузі у 2008 році не здійснили велику законодавчу махінацію, ще з тих пір про шахрая Константинова більш ніхто нічого б не чув".

Як грабували українське майно в Криму

Вищезгадані Аксьонов та Константинов разом зі своїм близьким оточенням зіграли головну формальну роль для перших етапів захоплення українського майна в Криму. А саме, вже нелегітимний кримський парламент 30 квітня 2014 року "прийняв" т. зв. "Постанову №2085-6/14 "Про питання керування власністю Республіки Крим". До цієї "постанови" був "додаток", у який вносили майно, яке "націоналізували". Це при тому, що у конституції РФ немає такого поняття, як "націоналізація", якихось відповідних спеціальних нормативних актів чи законів федерального рівня не ухвалювалось. Показово, що останні зміни у т. зв. "Постанову №2085-6/14" внесли 14 грудня 2022 року. Місцеві гауляйтери намагалися дограбувати те, що чомусь не встигли за 9 років окупації.

Захоплення та пограбування українського майна відбувалось за схемою примітивної "двохходовочки по-путінські". "Націоналізоване" майно "ставили на баланс" у т. зв. "ДУП" або "МУП"(державні унітарні підприємства або муніципальні унітарні підприємства). Десь 2-4 роки захоплені активи перебували у таких "підприємствах", де у більшості випадків піддавались тотальному пограбуванню, а також, ставали інструментами різних шахрайських схем. Це робили не просто так. "Топ-менеджерів" та частину працівників активно залучали в операції із захопленим українським майном. Таким чином посадові особи становилися співучасниками злочинів. За планом російських спецслужб, дозволами на пограбування українських активів РФ буцімто розраховувалась з колаборантами. Й залучала їх у злочинну діяльність, щоб унеможливити повернення таких діячів в український простір. Особливо це важливо було у 2015-2016 роках, коли РФ зіткнулась з величезними проблемами. Тоді Кремль ледве-ледве втримав окупаційний режим у Криму. По-перше, скоріше за все завдяки таємним домовленостям з командою Порошенка. По-друге, завдяки залученню великої кількості різних мешканців у протиправну діяльність, через що ці громадяни стали боятися України через ризик понести відповідальність за співучасть у злочинах.

На другому етапі, після ДУПів та МУПів захоплене майно через імітацію "аукціонів" передавали близькому оточенню путіна, менш цікаві з точку зору Кремля об’єкти дозволяли купувати більш дрібним окупантам. Деяку частину віддали близьким до кадирова бойовикам.

Таємні домовленості та їх крах у Криму

Багаторічне паразитування росіян в Криму було б неможливе без таємних домовленостей з українськими політиками, чиновниками та бізнес-елітами. Показово, що найвідоміші "прозахідні" герої Майдану-2014 під галас війни активніше інших вели бізнес в окупованому Криму, співпрацювали з росіянами.  Це був "договорняк зі здачі Криму".

Зокрема, схвалене президентом Порошенком постачання електроенергії у т. зв. "кримський федеральний округ". Це робота на користь Порошенка та Ахметова формули "Роттердам+", розробником якої називали "чиновника" т.зв. "уряду" Севастополя Сергія Градировського з секти методологів Щедровицького. Це робота порту "Авліта" Ріната Ахметова в Севастополі.

Трохи пізніше олігарх, власник компанії "Миронівський хлібопродукт" Юрій Косюк спробував визнати "російську юрисдикцію" у Криму. Він продав власні активи на півострові за окупаційним "законодавством" структурам колишнього російського міністра сільського господарства Ткачова.

Аналогічні скандали є й за участі магнатів рітейлінгу та крупних рантьє. Зокрема, аналогічно Косюку намагалися визнати "російську юрисдикцію" у Криму власники групи "Епіцентр" Гереги, власники групи "Агротехбізнес" (мережа АТБ) Буткевич, Карачун та Єрмаков. Відомий рантьє та медіамагнат Томаш Фіала разом з естонським підприємцем Ґіларом Тедером є учасниками скандалів навколо ТЦ "Скай молл" у Києві та ТЦ "Південна галерея" у Сімферополі – цей об’єкт співпрацює з окупантами, "сплачує податки" у "бюджет" "республіки Крим", звідки гроші йдуть у тому числі й на потреби армії рф.  

Все це й досі не отримало жодної правової оцінки. Можливо тому, що навіть колишній прем’єр Арсеній Яценюк, за даними ЗМІ, співпрацював з окупантами – нібито, до лютого 2023 року.

Конкретно, за даними з відкритих джерел, Яценюк спільно з партнером Максимом Бурбаком через ТОВ "Скай плаза" володіють кінотеатром "Сатурн" у центрі Ялти та земельною ділянкою. Оформлено "Скай плаза" на Ольгу Борисову — тещу, колишнього очільника кримського осередка партії "Народний фронт" Олексія Бурбака, брата голови фракції "Народний фронт" у ВР, багаторічного партнера Яценюка Максима Бурбака. Тут особливо цікаво те, що Яценюк на початку 2000-х працював з Горбатовим, якого вважають "хрещеним батьком" т. зв. "голови" Криму Сергія "гобліна" Аксьонова. Подейкують, що Яценюк, який свого часу навчався у генерала Москаля(Лінського), отримав активи у Криму з порушеннями, за зниженою ціною, за підтримки ОЗУ "Сейлем" та особисто фігуранта кримінальних проваджень про фінансування тероризму Горбатова.

Показово, що станом на 2023 рик існує оформлене на ту саму Ольгу Борисову ТОВ "Скай плаза" російського зразка, яке пов’язано з кримськими залізничними організаціями. Це може свідчити про те, що Яценюк та його партнери можуть мати відношення до розкрадання росіянами майна Укрзалізниці в Криму.  Станом на 31 березня 2014 року в Криму залишалось 885 вагонів, 3,9% інвентарного парку тепловозів та 2% електровозів, інші майно та інфраструктура. Чомусь, нанесені росіянами Укрзалізниці за 9 років окупації Криму збитки ніхто не рахував, претензій не заявляв.

Близький до Юлії Тимошенко нардеп Сергій Тарута не заявляв претензій росіянам, з якими багато років співпрацював, за "віджатий" в нього елітний пансіонат "Айвазовське". Потім клан Тарути взагалі намагався визнати російську окупацію Криму, співпрацюючи з "судами" окупантів. Напевно, за це йому залишили Альмінський завод будівельних матеріалів, але в лютому 2023 року цей актив росіяни вирішили "націоналізувати".

Колишній голова української митної служби Ігор Калетник має в Криму спільний бізнес з російськими авторитетними бізнесменами з оточення Кадирова. Це не отримало правової оцінки. Після приходу до влади Зе!команди Калетник повернувся в Україну, дивним чином кримінальні провадження проти нього закрили.

Також оточення Кадирова контролює торговий центр "Конфетті" у Ялті. Його формальний власник росіянин Генадій Клімов є партнером одеських бізнесменів у кількох спільних з окупантами сумнівних проектах. Все це не отримало правової оцінки.

У голови ОП Андрія Єрмака працює Микола Беззубенко – близький партнер колишнього сбушніка та замголови СВР Сергія Семочка, якого називають одним з провідних функціонерів "договорняка зі здачі Криму". Беззубенка у ЗМІ називають партнером відомого функціонера та учасника переліку контрабандистів Сеяра Куршутова, який може бути братом т. зв. "депутата Ялтинської міської ради" Альберта Куршутова – діяча, одночасно близького до гобліна-Аксьонова та колишнього "мера" Ялти Олексія Челпанова, який порушив присягу Україні у 2014 році. Насторожує й адміністративна реформа Зе!команди, якою ліквідували старі райони та територіальні громади у Криму та встановили новий розподіл. Це виглядає як крок з метою унеможливити стягнення репарацій та компенсацій, через те, що відповідні майнові документи були складені вже ліквідованими державними установами.

Ймовірно, що ось така співпраця українських політиків та бізнесменів з російськими окупантами в Криму була фундаментом для подальшого захоплення активів півострова близькими до путіна діячами. Ймовірно, у Кремлі вважали, що "договорняк зі здачі Криму" досить міцний, а факти співпраці окремих українських "еліт" з окупантами є компроматом, який буде запобіжником повернення Криму Україні та втраті російського контролю над захопленим майном.

Лише через рік після руйнування "договорняка" та початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в Криму зробили кроки зі згортання таємних домовленостей. Зокрема, т. зв. "спікер парламенту Криму" Володимир "прораб" Константинов заявив, що на півострові націоналізують українське майно.

Повідомлялось, що "націоналізують" майно підприємств Новокраматорський машинобудівний завод, Харківський машинобудівний завод "Світ гірника" та Центральний ГЗК з групи Ріната Ахметова, у тому числі пансіонат "Гірняк". Ще намітили під захоплення активи фірм "Транспорт логістик" та "Енвіл" Ігора та Анжеліки Коломойських. Це достатньо дивно. У Коломойського у 2014-2015 роках з галасливою рекламою "віджали" санаторій "Форос" та більшість інших активів. У Ріната Ахметова на користь "Газпрому" "віджали" його елітний маєток "Новий Кучук-Кой". Жодної логіки тут немає.  Якщо "віджимали" як у "ворогів рф", то чому частину активів захопили, а частину залишили?

Ще росіяни збираються "націоналізувати" готель "Вілла Елена" — попри багаторічну співпрацю проекту з окупантами. Ще майно "Естет Холдінг Груп" нардепа Нестора Шуфріча, феодосійське АО "Стройдеталь" Рафіка Дао Булоса – це бізнес, начебто пов’язаний с екс-нардепом від забороненої ОПЖ Наталією Королевською та її кримським "фунтом" від російських спецслужб Денисом Волковим.

Раптово кримські гауляйтери вирішили "націоналізувати" й той самий кінотеатр "Сатурн" Арсенія Яценюка. При чому, російські ЗМІ так і пишуть – "Скай плаза" Яценюка.

Інший цікавий об’єкт, який росіяни зібралися "націоналізувати" у 2023 році – Камиш-Бурунський залізорудний комбінат, який володіє незамерзаючим морським портом біля Керчі. Підприємство оголошено банкротом у 2018 році, серед пов’язаних з ним осіб є бойовик ОЗУ "Сейлем" Ігор Лукашов та Тетяна Сенченко. Так само звуть й дружину політика Андрія Сенченка (голова Кримської республіканської організації "Батьківщина"), якого теж називають одним з топ-функціонерів "договорняка зі здачі Криму".

Окрім цього, "спікер" Константинов заявив, що "націоналізує" майно 12 українських банків – у тому числі, "Форум", "Експресбанк", Промінвестбанк, Укрсіббанк, Імексбанк, Піреус банк. Серед вказаних є банки з іноземним капіталом – тобто росіяни в Криму збираються захопити майно громадян ти юридичних осіб ЄС.

На думку експертів, з огляду на наявну динаміку рухів з повернення Криму, всі ці кримські таємниці скоро перестануть бути таємницями.

"Тему здачі Криму будуть підіймати, – каже "Коментарі" експерт ГО "Бюро аналізу політики" Віктор Бобиренко. – Це будуть робити усі. Й "Слуга народу" — для збільшення тиску на Порошенка. Й Порошенко – для використання цієї теми з метою тиску на "Слугу народу". Політичні сили будуть звинувачувати одна одну в здачі Криму. Буде значний резонанс. Але слід розуміти, що внаслідок використання політичних технологій умовні 15% електорату Порошенка ніколи не повірять в інформацію проти Порошенко. Аналогічно й ядерний електорат Зеленського ніколи не повірить в подібну інформацію щодо Зеленського. Але більшість електорату – це не прихильники Порошенка чи Зеленського. На цих людей можна впливати такою інформацією і це буде мати наслідки для політичного простору".

Відомі активи друзів путіна у Криму

Члени найближчого оточення російського диктатора путіна вважаються головними бенефіціарами вторгнення у Крим. При чому по двом напрямкам. Перший – відмивання грошей в умовах "сірої зони" та виведенням їх в офшори. Другий – безпосередньо захоплення українських активів в Криму.

По першому напрямку метою було відмивання 13 млрд доларів США, які у Крим скерували під виглядом "федеральної програми розвитку Криму та Севастополю". У 99,9% випадків будувались "потемкінські селища" з бруду та палок, а гроші виводились в офшори. При чому, гроші, щоб запобігти санкціям, виводились через Україну за участі функціонерів ОЗУ "Сейлем". У ЗМІ та експертному середовищу головними виконавцями цієї схеми називають "проукраїнського юриста" Юрія Формуса, родину екс-прокурора Пшонки та їх "обнальщика" Сергія Шахова, колишнього т. зв. "мера" Ялти Андрія Ростенка та його дружину, громадянку Ізраїлю Вероніку Мирошниченко, які для цього мають діючі й у 2023 році фірми в українському правовому просторі.

Здебільшого через Кіпр та Ізраїль після "легалізації" в Україні величезні кошти з пограбування Криму за допомогою вищевказаної схеми акумулювались в офшорах ОЗУ "Озеро" путіна.

По другому напрямку вважається, що над найбільшою кількістю захоплених окупантами українських активів в Криму встановив контроль друг путіна Юрій Ковальчук. Зокрема, російський олігарх з кримінальним флером вказаний у російських реєстрах власником виробничо-аграрного об’єднання "Масандра", яке контролює значні площі земель. Також Ковальчук вважається власником заводу шампанських вин "Новий світ", компанії "Крим-вино", колишньої держдачі Брежнєва "Гліцинія", пансіонату "Дельфін" у Новому Світі поблизу Судака (цей об’єкт – колишній амбітний проект будівництва бази світового рівня для підводних пловців).

Інший друг путіна, Аркадій Ротенберг контролює "Укртелеком", який росіяни "віджали" у Ріната Ахметова. Хоча там могли були й таємні домовленості – є документи, якими топ-менеджери Ахметова визнають російську юрисдикцію в Криму, та передають активи ДТЕК-Крименерго на баланс окупантам. Ще Ротенберги контролюють санаторії "Дюльбер", "Перлина", "Ай-Петрі", "Місхор", "Фортуна", а також компанію "Кримтехнології". "Фунтом" Ротенбергів у більшості проектів є колишній очільник російських ракетних військ Володимир Зарицький – на ньому 95% "прав власності". Ще 5% у іншого "фунта" Дениса Козореза. Найбільш зухвалим проектом Ротенберга за участі Зарицького була спроба забудувати територію всесвітньо відомого замку "Ластівчине гніздо" закритим елітним котеджним селищем.

Пам’ятку архітектури "Дача Вадарської" в Ялті контролює ще один фунт Ротенбергів – Максим Вяземський, який є неформальним комунікатором між друзями путіна та кримськими гауляйтерами.

Клан Ротенбергів вважається головним бенефеціаром першого етапу окупації Криму. Вони будували сумнозвісний Кримський міст. Ще Ротенберги займались "реконструкцією" міжнародного дитячого табору Артек – там також було відмито мільярди злочинних грошей. Ще з Артеку за допомогою численних "державних закупівель" годувались дружні Ротенбергам колишня віце-прем’єр РФ Ольга Голодець та її родич Олексій Каспржак.

Одним з найбільш скандальних "бізнесів" Ротенбергів в Криму є мережа камер відеоспостереження за кримськими дорогами та комплекс переносних радарів – це, де-факто, стягування грошей з кримських автомобілістів тільки за те, що вони користуються дорогами.

Ще одні друзі путіна – клан Тімченка та їх фірма "Стройгазмонтаж" захопили бухту Капсель поблизу Судака. Там вони "освоюють" мільярди на знищенні унікальної заповідної природи з метою побудувати бетонне гетто "Тавріда". Випускник секти Щедровицького Сергій Кириєнко намагається побудувати там "кластер виховання з молоді майбутньої політичної еліти росії".

Близьких до Путіна Тимченка, Колбіна та Руднєва називають новими володарями т. зв. "дачі Януковича" на мисі Айя.

Улюблена фірма путіна "Газпром" володіє в Криму кількома санаторіями, зокрема елітним пансіонатом "Кримський бриз" та "віджатою" у Ріната Ахметова віллою "Новий Кучук-Кой".

Фінансисти перебування окупаційного ЧФ РФ в Криму – родини Шаймієвих, Сафарових, Нафієвих, Муратових, Юсупових, Мініханових, а також, спадкоємці екс-мера Москви Лужкова контролюють елітне дачне селище біля Форосу – "Дача Теселі". Вони ж, через Федерацію профспілок Татарстану контролюють санаторій "Форос". Присутність казанських еліт у Форосі супроводжується знищенням парків, лихварською забудовою заповідних зон, масовим напливом трудових мігрантів з Азії та Кавказу, які регулярно зловживають алкоголем та б’ють місцевих мешканців.

Колишній топ-менеджер "Росгосстраху" Володимир Вихлянцев встановив контроль над Керченським металургійним заводом. Підприємство відоме тим, що виробляло стрілочні переводи, у тому числі напередодні окупації розробляло такі переводи для пропуску швидкісних поїздів, які мають можливість рухатися 200 км/ч.

Володимир Круглов, партнер юриста з Санкт-Петербурга, однокурсника володимира путіна Віктора Хмарина, встановив контроль над нафтовим терміналом у Феодосії. Ці події співпали з загадковим самогубством т. зв. "керівника" т. зв. "федеральної антимонопольної служби" у Криму Тимофія Кураєва, який як раз займався нафтопродуктами та питаннями їх транспортування.

Клан путінського прес-секретаря Пєскова, включно з його дружиною, громадянкою США Тетяною Навкою, взагалі повністю захопив селище Симеїз. Частково деякі активи, на кшталт пансіонату "Червоний маяк" "оформлено" на "фунтів" — таких, як бізнесмен Станіслав Гостенко. Цікаво, що він має діючі фірми (ТОВ Гидромонтаж-море) в українському правовому просторі, його партнером є такий собі Д’яченко з Нової Каховки.

"Православний" олігарх, один з головних спонсорів російських злочинів в Донбасі Костянтин Малофєєв захопив унікальний санаторій "Лівадія", який вважався одним з кращих у лікуванні серцево-судинних захворювань. Здравниця припинила працювати після появи Малофєєва.

Російський "Сбербанк" разом з турецькими партнерами за непрозорими схемами встановив контроль над рекреаційними ресурсами селища Оползневе, після чого там було побудовано готель "Мрія". Цей об’єкт працює з порушеннями як українського законодавства, так й міжнародного санкційного режима. Готель улюбленця путіна Грефа був стороною багатьох скандалів з місцевими мешканцями – через агресивне рейдерське захоплення прилеглих ділянок та спроби встановити контроль над плато Ай-Петрі з подальшим його закриттям для звичайних відвідувачів.

Т. зв. "представник президента рф у Кримському федеральному окрузі" Олег Белавєнцев також вважається одним з головних контролерів захопленого українського майна в Криму. На нього "оформлені" санаторій "Фортуна", пансіонат "Кастрополь", інші здравниці, гуртожитки, адміністративні будівлі у Сімферополі. Також Белавєнцев контролює захоплену елітну  нерухомість – квартири, маєтки. Цього діяча називали коханцем т. зв. "міністра культури" Криму Аріни (Віри) Новосельскої, яка з 2021 перебуває у в’язниці через внутрішню боротьбу окупантів один з одним. Те, що Белавєнцев не зміг допомогти протеже, каже про те, що його сила та вплив серед окупантів знизились.

Колишній міністр оборони України Павло Лебедєв став одним з найбільших забудовників Криму та Севастополя (компанія "Парангон"). Ще одним топ-функціонером бізнесу з побудови багатоповерхівок під путінське заселення Криму "скрєпними росіянами" є колишній т.зв. "віце-прем’єр-міністр" Євген Кабанов (компанія "Інтерстрой"). Кабанова називають одночасно близьким й до Константинова й до Аксьонова, він сплачує данину російським спецслужбам за цими двома напрямками. Має інтерес у будівельному бізнесі Севастополя й клан колишнього прем’єр-міністра Миколи Азарова.

Дуже несподіваними друзями путіна виявилась велика німецька компанія "Veolia" — це міжнародний оператор з утилізації сміття. Компанія, попри міжнародні санкції, продовжила після весни 2014 року роботу на Південному березі Криму, в частках з місцевими "чиновниками" отримувала надприбутки. Попри співпрацю з окупантами, "Veolia" є фактично монополістом сміттєвого ринку у Києві, Чернівцях та Тернополі. Чомусь, ані Порошенка, ані Зе!команду не турбують факти співпраці з окупантами та сплати філіалом німецької компанії грошей у "бюджет" Криму, звідки гроші використовуються для фінансування російського вторгнення в Україну.

Більш дрібні захоплення росіянами українського майна в Криму

Показовим є приклад пансіонату "Масандра", який до 2014 року контролювала родина Шепель – проросійського охоронця Кучми, фігуранта скандалу з "плівками Мельниченка". Спочатку пансіонат "націоналізували" та віддали на пограбування "проросійському кримсько-татарскому лідеру", колишньому помічнику українського нардепа Дмитра Шенцева Руслану Бальбеку. Потім пансіонат за смішні гроші "продали" близькому до рамзана кадирова чеченському діячу Юсупу Ахмадову. Цей же діяч й встановив контроль над санаторієм "Гірське сонце" в Алупці.

Також розташований в Алупці санаторій "Передгірський" т. зв. "мер" Ялти Яніна Павленко "передала на баланс" у "державну власність" російській республіці Якутія-Саха. З огляду на якутські запаси алмазів, цей кейс виглядає перспективним щодо стягнення репарацій.

Спробою сховати власника виглядає встановлення контролю загадковим російським ТОВ "Азбука моря" над українським пансіонатом "Шахтарські зорі" у Чорноморському районі Криму.

Дуже показова історія розграбування та знищення окупантами КП Ялтинської міської ради "Комбінат благоустрою". Це було найбагатше комунальне підприємство, займалось твердими побутовими відходами, кладовищами, місцевою інфраструктурою, субтропічною красою міста через обслуговування об’єктів благоустрою. Окупанти розірвали підприємство на кілька частин, одним з новоутворень стала т. зв. "МУП Об’єднання керуюча компанія", її очолив лідер злочинного угрупування з Кабардино-Балкарії Тамерлан Джазаєв. Структура зайнялась зносом об’єктів усього нелояльного окупантам бізнесу. Джазаєва називали винним у доведенні до самогубства у вигляді самоспалення колишнього ялтинського чиновника Стрекаліна. Ще техніку та майно колишнього ялтинського Комбінату благоустрою розкрадав клан т. зв. "голови комітету з питань національностей" Заура Смірнова, на місці керував Арсен Ягичев. Потім вкрадене розпродали лояльним до окупантів місцевим підприємцям.

Також цікавим кейсом є відомий "Масандрівський пляж", один з українських пляжів з міжнародним сертифікатом "Блакитний прапор". Він багато років був пральною машинкою для російських брудних грошей під патронатом колишнього податківця часів Азарова Володимира Охрименка та місцевого підприємця Віталія Іванова, чий брат працює у главку фсб рф. Зараз Масандрівський пляж у старому вигляді росіяни готуються знести, щоб побудувати на його місці чергове бетонне гетто. Місцеві кажуть, що "архітектурним супроводом" цього жахливого проекту займається т. зв. "проукраїнський адвокат" Олексій Ладін з родиною.

Показовою була й спроба китайських друзів путіна захопити Ніжньогірський район Криму з метою відкрити там аграрні виробництва з використанням шкідливих хімічних добрив. Після бунту місцевих окупанти були вимушені звернути цей проект. Подібний проект – будівництво китайської ферми з виробництва креветок під патронатом російських сенаторів мати Ксенії Собчак Людмили Нарусової та Валентини Матвієнко намагалися реалізувати біля Євпаторії. Значного успіху досягти не вдалось, місцеве населення також серйозно виступило проти ініціативи.

Прикладів захоплення та розкрадання українського майна, ведення шкідливої для навколишнього середовища діяльності в Криму у 2014-2023 роках дуже багато. Поки що, ця тема відсутня у дискурсі.

Не обговорюється питання стягнення компенсацій за захоплення та 9-річне користування окупантами українським майном у Криму. На думку експертів, ситуація зміниться.

"Я б не казав, що зовсім не займалися, були деякі позови до суду, – каже "Коментарі" експерт Українського інституту майбутнього Данило Монін. – Був позов Чорноморнафтогазу, там приблизно 2 млрд доларів. Від власників об’єктів бізнесу у Севастополі були позови. Але дійсно, питання Криму не порушувалось до осені 2022 року, коли вже стало зрозуміло, що Україна може повернути півострів. На мою думку, серйозніше питання буде підійматися пізніше, після того як Україна поверне контроль над Мелітополем. Також вважаю, що на перших етапах власники просто зрадіють, що повернули активи у Криму, не слід одразу від них очікувати позовів проти іншої держави з метою отримання компенсацій".

В цілому, повернення Криму та фіаско "договорняка зі здачі Криму" викриває багаторічні схеми з пограбування України, руйнує таємні міжнародні альянси. Оскільки саме зі здачі Криму почав розвиватись ланцюжок подій, який призвів до війни в Донбасі, повномасштабного вторгнення 24.02.2022, загибелі багатьох українців, очевидно, що у причетних політиків та комерсантів немає майбутнього в Україні.

Отже, повернення Криму стане потужним поштовхом для оздоровлення економічної ситуації в цілому, повного перезавантаження політичної системи на користь України та українців.