Ексклюзив Компас нації: чи є в Україні еліта і що з нею не так

Без яскравих лідерів, без еліт, які готові зробити все для розвитку своєї країни, без потужних професіоналів і чітких орієнтирів держава нагадує вітрильник, захоплений штормом. Саме так виглядає України, яку кидає з боку в бік. Що не так з нашими елітами і як це виправити — розбиралося видання "Коментарі", котре стало співорганізатором Національного рейтингу впливовості "Еліта нації" .

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

Національні еліти України: для чого вони нам

Важливо розуміти, що держава — це не просто географічна точка на карті, не ті чи інші правителі, а народ. Вона являє собою сукупність людей різних національностей і поглядів, але  із загальною системою цінностей. Тією, яку потрібно постійно вдосконалювати.

Соціолог Павло Кутуєв пояснює: "Що таке еліта? Часто ми плутаємо слова "еліта" і "елітарний". Елітний алкоголь — це хороший алкоголь, а еліта як соціальна група — це ті, хто знаходиться на вершині соціальної системи, це ті, хто нами править — в політиці, економіці та культурі. І якщо елітний коньяк кращий за якусь дешеву підробку,  то приналежність до еліти свідчить лише про одне — про те, що людина нагорі, що вона приймає рішення, що у  неї більше ресурсів, що її сприймають в культурному сенсі як зразок, наприклад, як якусь ікону ".

На думку Павла Кутуєва, відповідь на питання "чи потрібна еліта?" — однозначна. Потрібна!

"Ми вже тисячоліття живемо в суспільствах, які побудовані ієрархічно. Ієрархії існують. Це — об'єктивна реальність. Говорити, що можна обійтися без еліти — значить, бути безвідповідальним утопістом ", — підкреслює соціолог.

Питання — якою має бути еліта? І якою має бути дистанція між нею і народом?

"Дистанцію потрібно постійно скорочувати. І постійно створювати соціальні ліфти для появи свіжих інтелектуальних і високоморальних членів еліти ", — зазначає Павло Кутуєв.

"На мій погляд, головна ознака справжньої еліти — позитивний вплив на суспільство. Крім цього, важливими є її моральний рівень, здатність діяти в інтересах людей і держави, брати на себе соціальну відповідальність ", — говорить експерт Українського інституту політики (УІП) Єва Антоненко.

Керівник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко впевнений, що еліта потрібна будь-якому суспільству.

"Це не тільки вожді, а й хранителі традицій, візіонери, які бачать державу у тактичній і стратегічній перспективі, — пояснює Ігор Чаленко. — Еліта так чи інакше буде зрощуватися всередині суспільства. Без неї на нас чекає передбачуваний результат — це охлократія з усіма її негативними  сторонами. Або ми побачимо банальні ознаки асиміляції іншим, сильнішим соціумом, що відбувалося в історії людства не раз. Тому присутність якісної еліти — це питання виживання народу як такого ".

Координатор проекту Гуру (Громадський Уряд України) Павло Себастьянович так сформулював основні функції еліти нації:

— стратегія, візія, цілі (гуртування нації в боротьбі за суверенітет, чітке бачення шляху звільнення країни від зовнішніх агресорів, а також шляхи звільнення громадян від безправ'я всередині країни; реальна перемога над бідністю, економічний ривок і цивілізаційний прорив);

— комунікація, соціальні ліфти (еліта чутливо реагує на запити суспільства, забезпечуючи безперервне просування по соціальних ліфтах носіїв ідей, активних громадян; при цьому еліта постійно росте, залучаючи в політичне життя все більшу кількість громадян);

— організація управління, ефективність прийняття рішень, постійний плебісцит і політична конкуренція.

Чи є у нас ті, хто готовий взяти на себе ці функції? Можливо. Чи стоять вони зараз біля керма країни? Судячи з усього — ні.

Національні еліти України і Заходу — відчуйте різницю

Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков вважає, що еліти в Україні немає.

"Якщо країна стабільно займає останні місця в рейтингах щастя населення, свободи підприємництва, впевненості в майбутньому і лідирує в рейтингах корупції, порушення прав людини, бідності, то це означає, що еліти в країні немає. Це настільки ж точно і остаточно, як діагноз після розтину ", — говорить аналітик.

На думку Олександра Кочеткова, це не означає, що в Україні немає успішних популярних людей.

"Вони є, і навіть часом стають президентами країни. Але вони не масштабні, приземлені і меркантильні, не здатні сформулювати стратегічну мету і шляхи її досягнення, відповідно, не здатні захопити суспільство ідеєю спільного розвитку. Тому наша еліта — не просто імітаційна, вона — пародійна ", — резюмує експерт.

Він пояснює, що цивілізована еліта — це люди, які керуються рядом принципів. Причому, принцип суспільного служіння — один з головних. Другий з найголовніших принципів — це принцип внутрішнього благородства.

"Представник цивілізованої еліти не схильний до брехні, злодійства, нещирості, жадібності, неробства і інших громадських пороків тому, що це суперечить його суті, йому огидно цим займатися. І самоосуд, як і суд собі подібних, є для нього вищим покаранням ", — впевнений аналітик.

Подібні принципи для цивілізованої еліти — понад усе, понад життя, — підкреслює Олександр Кочетков.

"Саме тому така еліта і здатна вести за собою людей, — продовжує політтехнолог. — Україна впевнено рухається у зворотному напрямку, тому наздогнати цивілізований світ ми зможемо тільки у випадку, якщо виявиться, що світобудова — кругла, і ми зіткнемося з тими, кого наздоганяли на зустрічних курсах ".

Соціолог Павло Кутуєв вважає, що не слід ідеалізувати західний досвід.

"У тій же Британії, наприклад, величезний відсоток політичної еліти — це вихідці із заможних сімей, — каже експерт. — Вони вчилися в привілейованих, дуже дорогих школах (від 40 тисяч доларів на рік). Ці люди освічені, технічно компетентні, але дуже далекі від народу. І цю дистанцію маскують маніпуляціями і риторикою популізму. Найяскравіший приклад — прем'єр-міністр Британії Борис Джонсон. Він, наприклад, цитує "Іліаду" на давньогрецькому. А як політик грає роль простого свійського хлопця ".

Національні еліти України: в чому проблема

Можна нарікати на революції минулого століття, на Першу і Другу світові війни, на Громадянську війну, на репресії, на "радянщину". Все це випалювало-витравлювало еліти. Але за майже 30 років незалежності у нас могли б з'явитися хоча б якісь паростки нових еліт. Ось тільки старі так викачались у бруді, який покрив країну, немов кіркою, що пробитися крізь неї — дуже непросто.

Як вірно відзначила Олена Овчинникова, голова Міжнародного експертного клубу і голова Оргкомітету рейтингу "Еліта нації", терміни "впливовість" і "еліта" у нашому суспільстві мають, швидше, негативне забарвлення. Катастрофічну недовіру до влади ця ж влада лише збільшує безпринципними рішеннями — на догоду особисто собі. Складається враження, що Україна сприймається чиновниками і політиками практично всіх рівнів не як місце, де всім повинно бути добре, а виключно як джерело для #добремені. І йдеться як про Зе-команду, так і про "папєрєдніків".

За такого підходу до управління країною, про яку чітку програму за якою держава і народ повинні йти вперед, розвиватися, може йтися? Ні тактики, ні стратегії, ні програмних завдань.

Немає довіри і до лідерів громадської думки, які нерідко цю думку змінюють — в залежності від того, на кого наразі працюють.

Позитивну репутацію у нас сміливо "здають в ломбард" заради сьогочасної вигоди. Міністри попадаються на плагіаті, дипломи купуються, професіоналів не цінують — і ті тікають з країни.

Біда і з інтелігенцією, яка, як і вся країна — у роздраї. І або намагається влитися в політикум, або люто цей самий політикум критикує, або розколюється всередині себе.

"Проблема нашого суспільства — злиття політичних і економічних еліт, — впевнений Павло Кутуєв. — Влада дає можливість накопичити капітал, а потім цей капітал дає можливість купувати владу для отримання нових преференцій для свого бізнесу. Звідси — система олігархату ".

Експерт Українського інституту політики (УІП) Єва Антоненко відзначає: "Еліта — показник стану суспільства в цілому. В Україні поступово відбувалася деградація самого поняття "еліти" — сукупності ціннісних і функціональних "переваг" в суспільстві. При цьому еліта в широкому її розумінні не ототожнюється з владою або народом, а є групою людей, яка може впливати на суспільство, і з неї вже виділяються політичні, наукові, творчі, бізнес та інші еліти ".

На думку експерта УІП, зараз у нас це поняття звузилося до позначення людей, які займають вищі керівні посади або постійно миготять в ЗМІ. При цьому, найчастіше упор більш не робиться на будь-якій з переваг, а саме — на факті присутності людини у вищих колах.

"Фактично "еліта" зараз — це переважно керівна більшість, якою б вона не була, — вважає Єва Антоненко. — А з огляду на те, що в основному у нас туди набирають не так професіоналів, як виконавців під певні завдання або за ідеологічними ознаками, питання якості еліти вже не стоїть, як і не стоїть питання якісного її відтворення ".

Крім цього, продовжує експерт УІП, характер еліт у нас різниться регіонально, і залежить від менталітету і культурного поля місцевого населення. Також присутній факт роз'єднання регіональних еліт, а не роботи  на країну в цілому, що призводить до регіонального розколу суспільства.

"Саме це призвело до того, що в країні вдалося ввести централізовані наглядові ради, які приймають рішення для всієї країни в цілому, а не відстоюють інтереси будь-яких груп впливу в Україні. До того ж ці наглядові ради складаються з іноземців, що призводить до скорочення суверенітету ", — підкреслює Єва Антоненко.

Крім іншого, ситуація призводить до того, що у молоді немає наочних прикладів для наслідування в Україні, — вважає експерт УІП. У результаті молоді люди можуть або орієнтуватися на еліти інших країн, що підриває авторитетність України як держави, або взагалі ні на кого, що звужує  ціннісні пріоритети.

Національні еліти України: кадрове питання

При цьому всі розуміють, що в країні — кадровий голод, що посилюється з кожним роком. Але, схоже, ніхто не знає як вирішити проблему.

Ще у 2012-му році при Януковичі був створений президентський кадровий резерв "Нова еліта нації" з граничною чисельністю до 500 осіб. Порошенко у 2014-му цей резерв ліквідував. Не фізично, а указом. У тому ж році трапилася тотальна люстрація, засуджена ЄС, але так і не скасована Конституційним судом України.

Минулого року команда президента Володимира Зеленського запустила проект "Ліфт" (Lift), метою якого було дозволити новим людям прийти в політику і втілити нові ідеї в управлінні державою. Але толку від цього не було.

Навесні цього року в Офісі президента заявили про створення кандидатського резерву для державної служби.

Тому що просто бути "новим обличчям" виявилося недостатньо для управління державою. Втім, Зеленський, який привів до влади десятки представників "цеху гумору" та інших відгалужень шоу-бізу, цього, схоже, не усвідомив. Тому що на місцеві вибори знову виставляються все ті ж артисти-гумористи.

Отож заява президента на зустрічі з ректорами провідних вищих навчальних закладів 2-го червня про те, що проблему кадрового голоду в країні має вирішити вища освіта спільно з державою, — залишається просто заявою.

Національні еліти України: що робити

Сакраментальне питання — що робити? Де знайти ту  еліту, яка нам потрібна? Як її виростити?

"Відповідь — діяти комплексно, — вважає Павло Кутуєв. — Простенькі формули в дусі "нові обличчя у владі" — не працюють. Навіть на побутовому рівні ми купуємо нові речі не тому, що вони нові, а тому що нам потрібно щось  якісніше і корисніше. Тому потрібен синтез досвіду і новизни ".

На думку соціолога, нинішній президент Володимир Зеленський брак досвіду компенсує політичною інтуїцією.

"І ми бачимо, що він йде на кооперацію з досвідченими політиками. Йдеться, наприклад, про повернення в активні процеси першого президента Леоніда Кравчука. Також Зеленському вдалося досягти тандему з головою МВС Арсеном Аваковим. І така кооперація з реальними політичними важкоатлетами сприяє політичній стабільності. А успішні демократії якраз і характеризуються поєднанням стабільності і динамізму ", — каже Павло Кутуєв.

Експерт упевнений: нам потрібна ефективна еліта. А для державних службовців, чиновників таким критерієм ефективності і соціальним ліфтом має бути освіта.

"Тому слід посилювати інвестиції в освіту, використовувати університети та академічні інститути як джерело експертизи, — вважає Павло Кутуєв. — Від політичних еліт ми повинні вимагати ідеологічної послідовності. Економічні еліти потрібно дисциплінувати і стимулювати їх рух в напрямку реальної високопродуктивної економіки. І останнє — важливо усвідомлювати роль інтелектуальної еліти. Необхідно культивувати її. Тільки тоді ми станемо на шлях успішної модернізації ".

Керівник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко підкреслює, що еліта в кожному суспільстві — це похідна від рівня взаємовідносин всередині політичної нації, заснована на гуманітарній платформі, історичних традиціях і проактивному баченні спільного майбутнього.

"В Україні за останні 29 років незалежності робилася ставка на те, що нове покоління громадян і стане тією основою нової еліти, яка буде позбавлена недоліків попередників. Але, як показала практика, вікові покоління змінюються, а принципи взаємовідносин залишаються на старому рівні. Безумовно, ми повинні цементувати і реалізувати поняття "соціальних сходів". Не ліфтів, а саме сходів. Кожна нова сходинка розвитку повинна відповідати вкладеній праці, отриманій освіті і досвіду ", — вважає Ігор Чаленко.

На його думку, соціальна селекція повинна проходити за умов достатньої політичної стабільності, нульової толерантності до будь-яких видів корупції, законності та легітимності, що відбувається, а також мінімально необхідної економічної подушки.

"Складно говорити про побудову правильної еліти з таким божевільним рівнем міграції, — зазначає керівник ЦАС. — Народ повинен повірити в свою державу, а не дивитися на стагнацію інститутів. Можливо, нам всім дійсно потрібні напрацювання нового суспільного договору з зрозуміло виписаними для громадян принципами проекту "Україна". Це дасть поштовх для органічного формування елітарного прошарку, який і стане в авангарді руху на шляху до реалізації прийнятих ідей ".

Експерт УІП Єва Антоненко не згодна з думкою ряду експертів про те, що справжньої еліти у нас немає. За її словами, річ у тому, що такі люди просто недостатньо медійні.

"Про них не так часто розповідають, тому що на позитивних новинах не виходить зібрати стільки ж рейтингу, скільки на різних скандалах, — пояснює експерт. — Це може робитися навмисно — для спрощення управління країною в перспективі. Крім того, вони недостатньо об'єднані для реального впливу в умовах, що склалися ".

У такій ситуації, на думку Єви Антоненко, головне, чого не вистачає всередині країни — це загального діалогу еліт і суспільства зі спробами почути один одного, а також — формування медійної повіски, яка робила б впізнаваними людей, здатних стати справжньою елітою в Україні.

Тим часом ЗМІ вносять свою лепту в пошук людей, у яких  болить душа за країну, людей, здатних змінити ситуацію в кращий бік. Як зазначає кандидат економічних наук, засновник медіа-холдингу "Коментарі" і член Оргкомітету рейтингу "Еліта України" Віктор Гольдский, роль медіа — показати, що в Україні є альтернатива сформованій "квазі еліті". І дійсно, незалежні ЗМІ повинні надати можливість тим людям, які є елітою за своїми можливостями, здібностями і розумом продемонструвати альтернативний шлях розвитку країни. Що ми і робимо.

Нагадаємо, що з 1 по 20 вересня буде проходити регіональне оцінювання в рамках Національного рейтингу впливовості "Еліта нації". Його результати будуть опубліковані 21 вересня. Після цього почнеться другий тур — всеукраїнське національне оцінювання. Завершальним акордом стане Національний форум стратегічного розвитку, який відбудеться в Києві в березні 2021 року. Його учасниками стануть лауреати регіональних і загальнонаціонального рейтингів, а в якості спікерів будуть запрошені лідери міжнародного співтовариства, бізнесмени і вищі державні чиновники України.

У нас є шанс закласти новий вектор розвитку українського суспільства. Зробимо це разом!