Захопити Донбас вже недостатньо: розкрито справжню мету "перемоги" Путіна у війні

Путіну вкрай необхідний переконливий результат, який можна подати росіянам як беззаперечний доказ його “непереможності”. Влада Кремля багато років тримається на створеному образі лідера, перед яким ніхто не здатен встояти. Саме тому Донбас для нього — не стільки військова ціль, скільки символічний жест примусової капітуляції України. Політтехнолог Аббас Галлямов наголошує, що російський диктатор не зупинить війну доти, доки не отримає результат, який можна буде продати населенню як тріумф, навіть якщо така стратегія поглиблює економічну кризу в РФ.

Фото: з відкритих джерел

За словами Галлямова, влада Путіна базується на переконанні росіян і еліт, що опиратися йому марно — він доведе своє до кінця, а всіх незгодних просто “зламає”. Якщо ж стане помітно, що Путін може відступати й визнавати слабкість, це може створити внутрішню загрозу його режиму.

Кремлю потрібно, щоб Україна нібито добровільно погодилася віддати частину території. Це дозволило б подати ситуацію як капітуляцію. Наразі ж конфлікт виглядає як тривала виснажлива боротьба, де Росія просувається повільно й локально, а Україна завдає контрударів. Попри те, що російська пропаганда підсилює навіть мізерні досягнення, вони не створюють відчуття справжньої перемоги.

Галлямов підкреслює: захопити Донбас Путін теоретично здатен, але нав’язати Україні проросійську владу — практично ні. Його мета — не зміна конкретних політиків, а демонстрація власної сили. Якщо не вдасться змусити США чи можливе майбутнє керівництво там втиснути Донбас у “мирний пакет”, Кремль може повернутися до старої концепції “Новоросії” та перебільшувати локальні успіхи в інших регіонах. 

Портал "Коментарі" вже писав, що Росія знову намагається поставити під сумнів легітимність будь-якої української влади, яка не перебуває під її впливом. Така риторика Кремля посилилася після заяви президента Володимира Зеленського про готовність організувати національні вибори ще до завершення повномасштабної війни, йдеться у новому аналітичному огляді Інституту вивчення війни (ISW).