Власне виробництво балістичних ракет в Україні досить примарне через наближення фронту – Defense Express

В Україні і досі немає власних далекобійних балістичних ракет. У 2021 році офіційно говорили, що українська балістична ракета "Сапсан" готова вже на 80%, але про її серійне виробництво досі нічого не чути, а надії на це тануть з кожним кілометром наближення фронту до одного з ключових українських підприємств ракетної програми. Про це пише Defense Express.

Власне виробництво балістичних ракет в Україні досить примарне через наближення фронту – Defense Express

Видання зазначає, що про розробку української балістичної ракети говорять багато та давно, не називаючи назв, але киваючи на проєкт "Сапсан", він же в експортній версії "Грім-2". Пускову якого публічно показали ще у 2018 році, як і окремі елементи самої ракети.

Попри те, що готовність "Сапсана" на рівні 2021 року оцінювалась у 80%, як тоді заявив тодішній міністр оборони Андрій Таран, за майже п'ять років про масове серійне виробництво цієї ракети нічого не чути. Більше того, з кожним кілометром наближення фронту до одного з ключових українських підприємств ракетної програми, якщо нічого не змінити, надія на це тане.

"Що звісно не виключає повідомлення на офіційному рівні про перші випробування у 2024 році, за якими, вже за неофіційною інформацією, стоїть удар на майже 300 км. Але не на заявлену дальність "Сапсана" у 480 км, при реальній потребі мати балістичну ракету для ураження об'єктів на території РФ на дальність від 1000 км.

Водночас сучасна балістична ракета це дійсно складний, високотехнологічний виріб, який починається з твердопаливного двигуна, який Україні ніхто не продасть. А без нього говорити про власну балістичну ракету можна лише у глибокій теорії", – зазначають в Defense Express.

І про реальну складність виробництва твердого палива для ракет та про реальні можливості України на прохання Defense Express розповів Зіновій Пак. Доктор хімічних наук, професор, колишній гендиректор та генконструктор науково-виоробничного об'єднання "Союз", яке за часи СРСР відповідало за розробку твердопаливних двигунів для балістичних ракет, включно з "Тополь". Зараз це підприємство відповідає за "Ярс", "Искандер" та інші ракети.

Зіновій Пак, який народився у Лани-Соколівські під Стриєм, очолював "Союз" до 1996 року, до 2003 року — російське державне агентство з боєприпасів. Зараз живе в Словенії. Більш, ніж два роки тому подав, поки безрезультатно, документи на отримання українського громадянства.

А почати можливо з того, що наразі всі відомі надії на тверде паливо для українських балістичних ракет нерозривно пов'язані із Павлоградським хімічним заводом.

Зазначається, що потенціалу лише Павлоградського хімзаводу, який зараз відповідає за серійне виготовлення низки зразків твердого палива, в сучасних умовах недостатньо для розвитку цілого напряму спецхімії.

Також треба зважити на те, що фізично Павлоградський хімзавод вже на відстані 80 км від лінії фронту, що наближається. І говорити про можливість виробництва на ньому ракетного палива важко. Більше того, думки про його перенесення навряд мають реальний грунт. Бо, Павлоградський хімічний завод займає площу десь у 700 га через використання старих виробничих технологій.

Радянська спадщина свідчить, що всі боєприпасні, порохові і підприємства спецхімії розташовані на колосальних територіях. Це пов'язано з правилами безпеки, аби обмежити наслідки можливого вибуху на окремих майданчиках чи ділянках виробництва. Як наслідок — великі площі, роз'єднуючі земляні вали, жорсткі заходи безпеки на самих майданчиках.

Для України повторення десь у глибокому тилу такого підприємства немає сенсу. Але можливо використати сучасні відпрацьовані технології, коли виробництво продуктів спецхімії розміщується у сферах 20 метрів у діаметрі. Така сфера витримує вибухове навантаження у 1,5 тонни тротилу. Якщо всередині такої сфери підірвати таку масу тротила, то продукти вибуху йдуть вгору вертикально через сітку. Будівля залишається майже цілою. Стійкість від зовнішнього тиску — в межах 5-6 тонн. Цю споруду дуже важко зруйнувати ззовні ударами ракетним озброєнням.

"Цей напрям є вкрай важливим і дозволяє визначити будівництво боєприпасних заводів чи підприємств спецхімії в Україні саме за такою схемою як перспективне. Також ця технологія мінімізує використання площі для побудови таких складних і небезпечних об'єктів.

При цьому можливе використання так званих об’єктів "С", де раніше зберігалися ядерні боєприпаси від тактичних та балістичних ядерних озброєнь за часів СРСР. Місця вибору цих ділянок були оптимально визначені, в цих зонах зараз можна добудовувати такі захищені виробництва спецхімії в рамках державних програм розвитку ракетної та боєприпасної сфери". – додали у виданні.

Нагадаємо, портал "Коментарі" писав, що окупанти масово атакують Павлоград ракетами і "шахедами". У місті через удари відсутнє світло і вода.