Рубрики
МЕНЮ
Лиля Воробьева
Напередодні запланованої зустрічі президента США Дональда Трампа з Володимиром Путіним на Алясці в російській столиці дали зрозуміти, що Арктика може стати не лише економічним ресурсом, але й політичним важелем у питанні врегулювання війни проти України.
Дональд Трамп та Володимир Зеленський (фото з відкритих джерел)
Про це повідомляє видання The Spectator.
Для Трампа великі комерційні угоди традиційно є важливим інструментом у політичних переговорах. Аналогічний підхід він застосував нещодавно, виступаючи посередником у досягненні мирної угоди між Руандою та Демократичною Республікою Конго, коли економічні вигоди допомогли зняти безпекову напругу.
Арктика, за оцінками, містить 13% світових нерозвіданих запасів нафти та 30% природного газу. Росія контролює майже половину цих покладів, що відкриває можливості для масштабної кооперації з американськими енергетичними корпораціями. Також розвиток Північного морського шляху здатен зменшити час доставки між країнами Азії та Європи на 50%, що обіцяє значні прибутки у сфері логістики.
Приклади подібного партнерства вже були. У 2011 році ExxonMobil і “Роснафта” уклали багатомільярдний контракт на спільні роботи з розвідки та буріння в Карському морі, але реалізацію зупинили після санкцій 2014 року. Відновлення такого формату могло б охопити не лише видобуток нафти та газу, але й розвиток LNG-терміналів, модернізацію портів і розширення судноплавних можливостей.
Хоча офіційно прямого зв’язку між Арктикою та війною в Україні не озвучено, аналітики вважають, що Москва може використати масштабні економічні ініціативи як “підсолоджувач” для отримання політичних поступок від США. Такий варіант, за їхніми оцінками, міг би передбачати збереження за Росією контролю над Кримом і частиною Донбасу, демілітаризацію України та створення буферної зони між нею і НАТО.
Для України вирішальним фактором залишається американська зброя та фінансова підтримка. У разі погроз припинити постачання Трамп міг би змусити президента Володимира Зеленського піти на компроміси, які раніше категорично відхилялися в Києві. Такий підхід повністю відповідає його стилю переговорів: створення кризи, володіння найсильнішою позицією та демонстрація готовності зірвати домовленість.
Ситуація для України залишається вразливою: армія виснажена, економіка перебуває у складному стані, а підтримка з Заходу є критично необхідною. Обіцянки ЄС і Великобританії не здатні компенсувати відсутність американської військової допомоги. Якщо Трамп укладе арктичну угоду з Путіним, Київ ризикує опинитися наодинці перед російським наступом.
У Брюсселі та Лондоні такий крок, ймовірно, викликав би обурення, з наголосом, що жодне політичне врегулювання не можна укладати без участі України. Але моральні позиції європейських столиць навряд чи зможуть вплинути на реалії, якщо домовленість буде досягнута між Вашингтоном і Москвою.
Реакція поза межами західного альянсу була б іншою. Китай, Індія, Бразилія та більшість країн Глобального Півдня могли б розглядати навіть вигідне Росії припинення війни як прагматичний крок, що відновлює торгівлю та знижує міжнародну напругу.
Для Трампа і Путіна такий сценарій виглядав би оптимальним: президент США отримає "угоду століття", яка об’єднає економічні й політичні переваги, а російський керівник збереже територіальні здобутки та відкриє Арктику для іноземних капіталовкладень. Україна ж залишиться осторонь процесу, що визначить її подальшу долю.
Нагадаємо, що "Коментарі" писали про те, що переговори Трампа та Путіна не віщують нічого хорошого. Запланована на п’ятницю зустріч між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним є "перемогою на багатьох фронтах" для Кремля. Таку оцінку події дав професор з російської політики Семюел Грін в інтерв’ю Марку Остіну, повідомляє Sky News.
За словами експерта, ще тиждень тому Путін був об’єктом "розчарованої риторики" з боку Білого дому. Однак російському лідеру вдалося "перевернути сценарій" і продемонструвати "добру волю" без значних поступок. Грін наголосив, що ключовим моментом майбутніх переговорів є відсутність на них "справжнього опонента" Путіна. На його думку, Трамп і Путін знову застосовують свою звичну тактику — "змушувати всіх гадати", що є елементом їхньої політичної гри.