Так все ж таки війна: чи справді Росія готова підвищувати ставки

23 березня 2024, 12:27 Кравцев Сергей

Багато залежить від того, чи Китай і далі мовчазно підтримуватиме РФ, або знижуватиме свою підтримку

Несподівані заяви про т.зв. "спеціальну військову операцію" почали останнім часом робити російські офіційні особи. Так, прес-секретар "президента" РФ Дмитро Пєсков визнав, що його країна перебуває у стані війни з Україною. А постпред Росії в Раді Безпеки ООН Василь Небензя раптом видав, що одна з цілей "сво" нібито виконана – відбулася "демілітаризація" України. Щоправда, за логікою Небензі, суть у тому, що ЗСУ нібито давно не використовують своє озброєння, залежать виключно від постачання зброї країнами НАТО. Про що говорять такі заяви – і до чого можуть призвести? Портал "Коментарі" із цим питанням звернувся до експертів.

Інтрига у тому, як маркуватиметься ця війна

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, експерт РНБО у 2001-2011 рр. з питань заморожених конфліктів у Євразії (у тому числі Молдова-Придністров'я), політичний аналітик Віталій Кулик міркує так:

"І раніше проривалася у російському офіціозі теза, що це – війна. Але потім це слово каналізували, почали давати терміни через те, що війну називали війною. Зараз вже сама російська політична еліта, офіціоз, починають на повну використовувати термін "війна", а не "сво". Це робить і Путін. Видно відмови від "Київ за три дні", запевнень, що це локальна операція з наведення порядку, захист російськомовного населення на певних територіях. Це йде у минуле. Тепер основою пропаганди вводиться теза – війна. Війна із Західним світом, за існування Росії, за збереження цієї держави, російської цивілізації".

За словами експерта, такий підхід вже близько півроку простягається у державній пропаганді, заявах офіційних представників країни-агресора.

Відповідно, прогнозує він, очікується подальше закріплення цього ідеологічного тренду у деяких пропагандистських речах, вкладених у внутрішнє споживання, а й – в обґрунтуванні подальших дій Кремля. Якщо це війна, потрібна чергова часткова мобілізація, а не просто добровольці чи контрактники (тим паче, що зеки, схоже, закінчилися).

Інтрига в тому, вважає Віталій Кулик, як маркуватиметься ця війна (тотальна, екзистенційна загроза існування РФ – чи війна на виснаження, але "ми готові триматися, ми не наступаємо, а обороняємось").

"На мій погляд, тут є певне роздоріжжя, яке залежить від ресурсів країни-агресора та геополітичного розкладу. Чи Китай і далі мовчазно підтримуватиме РФ, або знижуватиме свою підтримку. Чи зможе РФ мобілізувати без соціально-економічних, соціально-політичних ексцесів ще 500 тисяч людей, швидко їх навчити, кинути на фронт. Чи буде невдоволення всередині мовчазної більшості глибинного російського народу (за Сурковим). Якщо там буде невдоволення – ставку зроблять на умовну оборонну війну, мляву мобілізацію (повзучу, приховану). Всіляко експлуатуючи тезу обложеної фортеці, шукаючи ворогів, шпигунів, диверсантів, терористів у країні. Тренд тоді – на внутрішнє закручування гайок. На тези, що чи не весь світ – агресор по відношенню до РФ, відповідно, скрізь є цілі – можемо вдарити куди захочемо. Відмова від якихось стримуючих правил часів Холодної війни. І демонстрація бажання добити існуючий світопорядок, побудувавши новий, де РФ виступить якоюсь потужною глобальною силою, на яку всі рівнятимуться – і яку всі боятимуться", – пояснює експерт.

Відповідно, констатує він, – жодних мирних переговорів, війна до переможного кінця. При цьому, зберігаючи можливість вести приховані переговорні процеси, не виключаючи питання заморозки війни, вихід на проміжні елементи стримування.

"Але є й другий сценарій, – наголошує Віталій Кулик. – А саме – підвищення ескалації. Розуміючи, що ресурс – має свій кінець, що озброювати людей (збирати яких для відправки на фронт все складніше) вже нема чим, розконсервувати скоро стане нічого, економіка слабшає (багато санкцій наздоганяють тільки зараз – і починають давати плоди), Кремль може піти на нове підвищення ставок. Намагаючись змусити Україну, Захід – домовитись про те, що є тут і зараз".

І тут, на думку експерта, відкривається простір для певних "вилок". Наприклад, РФ може піти на гібридний удар по країнах НАТО (і з метою схилити до переговорів, і сподіваючись показати недієздатність Альянсу, якщо там не зможуть оперативно відреагувати). Не можна виключати і новий великий наступ в Україні – для виходу на адмінкордони певних територій чи з прицілом на захоплення нових.

"Але це буде подихаючий ривок, – упевнений Віталій Кулик. – Після нього навряд чи Росія зможе вести наступальні дії у найближчі 10 років, доки не виросте нове покоління".

Експерт констатує: Путін вважає, що Захід вже перейшов межу між "допомагаємо" та "беремо участь". Що залишилися лічені місяці до того, щоб усі сильні країни, включаючи балансуючу Німеччину, увійшли до категорії саме беруть участь. Що питання часу (а не політичних дискусій) – поява в Україні натовських контингентів, прийняття нас у ЄС, надання дальнобійної зброї.

"І, щоб не входити до цього ризикованого треку, росіяни можуть підвищити ставки: від застосування тактичної ядерної зброї – до провокацій проти НАТО. Будь-які варіанти можливі. Звідси і визнання війни – війною", – робить висновок Віталій Кулик.

Те, що російські спікери почали називати "сво" війною, пов'язано з низкою факторів

Політичний експерт Сергій Таран наголошує, що навіть російська пропаганда вже не може приховати від своїх громадян, що РФ веде війну проти сусідньої країни.

"Тому поступово російські спікери відмовляються від терміну "сво" і говорять про війну, чим все це і є, - пояснює він. – Те, що зараз і Пєсков, і Небензя заговорили про те, що це фактично війна, пов'язане із низкою факторів".

По-перше, пояснює експерт, завершилася виборча кампанія з перевиборів Путіна.

"Ну, незручно йому було б казати під час виборів, що він привів свою країну до війни. А зараз уже можна", – зазначає Сергій Таран.

По-друге, продовжує він, виникла потреба посилення мобілізації.

"Прихована вже не поповнює втрати на фронті, – наголошує експерт. – А мобілізація може бути виправдана визнанням того, що йде війна. Із цим і пов'язана зміна риторики. Не зміна стратегічних планів, лише зміна пропагандистської риторики, викликана необхідністю подальшої мобілізації. Звісно, Україні слід бути готовою до цього".

Читайте також на порталі "Коментарі" – чого боїться Путін: чому Захід зволікає з наданням всього необхідного Україні.

Теги: