Виробництву зброї заважає кілька проблем, вважає Павло
Вернівський.
Українська зброя
Першою проблемою, за його словами, є відсутність розуміння у
виробників довгострокових планів закупівлі зброї Міністерством оборони.
"Тобто, Міноборони готово зараз закуповувати багато зброї та
техніки, але не може пообіцяти закуповувати цю зброю через 2-3 роки. І коли
виробник не розуміє довгострокового ринку збуту, то він звичайно ж дуже
обережно буде нарощувати виробництво. Ще однією проблемою тут є те, що багато
виробників не хотіла нарощувати виробництво, бо думали що війна скоро
закінчиться і тут теж вина найвищих органів влади, які дуже часто переконували
суспільство в швидкій перемозі і закінченні війні",
— відзначив експерт.
За його словами, коли Міністерство оборони формує замовлення
до виробника, то воно відштовхується від потреб, які їм озвучив Генштаб і від
можливостей самого виробника. Умовно кажучи, якщо їм треба 100 одиниць техніки,
але виробник каже, що може виробити лише 50, то його запитають чи зможе він
наростити виробництво, як швидко це зробить і скоріш за все вони зійдуться на
цифрі посередині — 70. І на якій би цифрі не зійшлись замовник з виробником,
але тут виникає проблема.
"Існуюча схема підписання контрактів з Міноборони не
дозволяє виробнику створити безперервне виробництво. Тобто, виробник може
виконати умови одного контракту, а потім сидіти декілька місяців і чекати
підписання іншого контракту. Звичайно, в цей період виробник, на свій страх і
ризик може утримувати об’єм виробництва на певному рівні, виробляти на склад,
щоб потім продати Міноборони. Але головний ризик тут полягає в тому, що в
якийсь момент Міноборони не захоче підписувати новий контракт, бо союзники щось
дали бесплатно або просто грошей нема",
— говорить Вернівський.
Саме тому, каже він, враховуючи ризики, перерви роботи з
замовником не дозволяють виробнику планувати виробництво. Не дозволяють
вибудовувати роботу з постачальниками. І саме тому виробництво може розвиватись
хвилями. Умовно, 2-3 міс може зростати з 3 до 5 САУ на міс, потім впасти до 3,
потім знову зростати до 6, а потім знову впасти до 2. Тому коли ви чуєте про
якісь рекорди виробництва, то завжди враховуйте ці моменти.
"І це ще не все. Ще однією серйозною проблемою, я вважаю
нездатність масштабувати продукт. От скільки раз ви чули про наші круті
безпілотники або морські дрони і як часто ви чуєте про масові атаки цієї зброї
на ворога? Для порівняння, ворог зараз щомісяця запускає по 300-400 Шахедів в
місяць. А ми не можемо запустити навіть 100!"
— додав експерт.
Окрім того, за його словами, у напрямку досліджень та
розробок, так само і у виробництві, нам не вистачає координації та співпраці
між виробниками.
"От візьмемо для прикладу ті самі Богдани. Чи міг би їх
виробляти, скажімо не один виробник, а декілька? Міг би. Різних машинобудівних
компаній в нас купа. В нас багато виробників сільськогосподарської техніки.
Нагадаю, що той Харківський тракторний завод виробляв радянську САУ Гвоздіка.
Тільки для цього необхідно передати технологію іншим виробникам, наприклад
через ліцензійне виробництво. І це стосується не лише Богдани, а іншої техніки
та зброї"
, — відзначив експерт.
За його словами, зараз механізм ліцензійного виробництва
дуже поширений в світі. Навіть компанії в Україні так працюють. Для прикладу
автоматична українська гвинтівка Форт-224 це ліцензія ізраїльської гвинтівки
TAR-21.
"Однак, в нас вже два роки триває війна, а цей досить
популярний на Заході механізм в нас не працює в середині країни",
— підкреслив
експерт.
Нагадаємо, портал "Коментарі" розповідав, що Україні гостро
бракує зброї на фронті, проте є шанс, що незабаром в США таки проголосують за
необхідну для фронту допомогу.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.