Стали відомі подробиці бомбардування Драмтеатру в Маріуполі(Відео)

Після бомбардування російськими літаками Драматичного театру в Маріуполі 16 березня загинули сотні містян, в ЗМІ повідомлялося, що під загинуло близько 600 осіб, однак пізніше окупанти почали розбирати завали та перевозити рештки до братських могил. Точної кількості загиблих не встановлено.

Знімок супутника, фото телеграм

Дослідники Amnesty International говорять, що їх могло бути в рази більше, якби напередодні не відкрилися гуманітарні коридори, по яким багато містян виїхали з того району. Amnesty International опитала 52 уцілілих внаслідок атаки на театр й 28 очевидців, що були в будівлі чи біля неї під час бомбардування.

Джоан Марінер, очільниця розслідувань міжнародної амністії, говорить, що до уваги взяли також супутникові знімки, відео з соцмереж, архітектурні плани.

"Ми використали низку різних методологій для оцінки зброї, пошуку винних за напад, завданої шкоди. Окрім наших звичайних джерел — свідчення свідків, ми замовили математичну модель будівлі, щоб можна було оцінити пошкодження, покладалися на радіолокаційні дані, супутникові знімки. Це настільки очевидна цивільна будівля, це театр, який впродовж тижнів був гуманітарним штабом. Цивільна присутність там була очевидною", — говорить вона.

Висновок експертів — бомбардування театру — воєнний злочин російської армії. Докази, зібрані Amnesty International говорять про те, що насправді жертв може бути менше, ніж 600, адже багато містян виїхали, більшість із тих, хто ховався в приміщенні знаходилися в передній частині театру та підвалі, а там, де впала бомба, було менше цивільних.

За висновками експертів, бомба могла містити 400-800 кг тротилу. Дослідники Amnesty International говорять, що це могли бути дві 500-кілограмові бомби (ФАБ- однієї моделі, загальна маса вибухової речовини у яких становить 440–600 кг), які, ймовірно скинули з Су-25, Су-30 або Су-34. Удар був завданий близько 10 години ранку 16 березня.

Джоан Марінер каже, розслідування показало, що жертв могло бути більше, якби не працювали гуманітарні конвої.

"Театр не мав жодного відношення до військової інфраструктури — була невелика кількість військових, які відвідували заклад, щоб привезти допомогу. Там не було військової присутності. Це був цілеспрямований напад. Зібрані докази можуть бути використані в кримінальних розслідуваннях", — говорить дослідниця.

В звіті йдеться, що поруч з театром була постійна помітна присутність цивільних, спосіб життя яких було легко відстежити.

"На землі перед центральним і заднім входом принаймні протягом трьох днів до нападу російською було написано "ДІТИ" буквами достатньо великого розміру, щоб їх було видно з літака. Театр не був легітимною військовою ціллю. Поблизу з ним військових цілей також не було. Під час нападу й у дні перед ним значної військової присутності всередині театру чи поруч із ним не було", — написано в дослідженні.

На момент бомбардування театр був місцем збору для евакуації, прихистком для цивільних — жінок, дітей, літніх людей, центром  розподілу їжі та гуманітарних вантажів.

Однією з версій було влучання ракети "Калібр", однак дослідники схиляються до того, що все ж це були некеровані бомби. На місці влучання люди знаходили уламки, що схожі на частини бомби. Крім того, з огляду на дані радіотехнічної розвідки, що це навряд чи був удар крилатою ракетою.

На момент влучання в театр було три повітряні тривоги: тривога о 9:51 у Вінниці, тривога о 9:53 ранку у Житомирі та о 9:54 у Києві. Ці тривоги означають, що українські системи ППО виявили локалізований наземний запуск, спрямований на конкретну територію, у цьому випадку — лише на північно-центральну Україну. Якби в повітрі були бомбардувальники Ту-22 або Ту-95, які несуть крилаті ракети для запуску з повітря, то була б тривога в більшій частині областей, поки їх траєкторія не стала відома.

Це не могло бути випадкове влучання з прицілом на інший об'єкт, адже поруч з театром немає будівель — він оточений парком, біля нього не було ніяких скупчень техніки, як видно з супутникових знімків одразу після бомбардування. Свідки говорять, що чули літаки, а потім вибух й побачили, як дах театру піднявся вгору, а потім завалився.

Свідчення давали Наталя та Євген Гребенецькі — в театрі загинув батько Євгена, а він з матір'ю тиждень йшли пішки з Маріуполя до Запоріжжя. Євген працював на Азовсталі, батьки приїхали з Волновахи до міста 24 лютого, щоб забрати сина. В театрі вони пробули 11 днів, на момент падіння бомби батько Євгена Михайло пішов на польову кухню — там рідні знайшли його під завалами.

"Були новини, що відкриваються коридори. Одна з точок збору — Драмтеатр. Евакуації не було й тому люди лишилися в театрі чекати. Люди сходилися і сходилися. Один день було більше 1000 — вже закривали двері і казали: йдіть в інше місце, бо немає ні води, ні їжі — нічого", — говорить Наталя.

Діставшись до Запоріжжя вони повідомили про смерть Михайла, що з його тілом, яке було під завалами, рідні не знають.

Як писав портал, постраждалі від війни українці отримають протези.