Сигнал від Столтенберга Києву та Москві: на що тепер можемо розраховувати

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що під час російської агресії проти України Північноатлантичний альянс має два завдання: підтримувати Україну та не допустити переростання конфлікту у повномасштабну війну між НАТО та РФ. Чи згодні саме з таким трактуванням? Чи не час НАТО як блоку стати активнішим учасником цього протистояння, де Росія нехтує всіма законами війни та нормами міжнародного права? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Столтенберг. Фото: з відкритих джерел

Війна в Україні вже відкоригувала політику НАТО, так само як і політику всього міжнародного співтовариства

Політичний консультант Олександр Вербицький закликає виходити з ситуації, що реально склалася в ході війни, а не тільки із заяв політиків, нехай навіть це Генеральний секретар НАТО. Він також нагадує цілу низку важливих факторів.

1. НАТО як військово-політичний блок зобов'язався забезпечити безпеку понад 1 млрд. населення країн-учасниць Організації. Це прописано як у ранніх документах, так і в останній Концепції Стратегії НАТО (червень 2022 року).

2. Україна не є членом НАТО, але постійно розширює співпрацю з Організацією на різних рівнях з 1992 року. Заявка на отримання ПДЧ була подана Україною у 2008 році. У червні 2021 року (Брюссельський саміт НАТО) було підтверджено можливість прийняття України та Грузії до складу НАТО. До цього у лютому 2019 року членство в ЄС та НАТО було закріплено у Конституції України.

3. У Концепції Стратегії НАТО (червень 2022 р., Мадрид) описано війну в Україні та її сторони (Україна, РФ). Також йдеться про те, що Росія веде війну неналежними методами з порушенням норм міжнародного права та те, що агресія Росії є прямою загрозою для НАТО (поряд із терористичною загрозою).

На думку Олександра Вербицького, заява Йєнса Столтенберга у цьому зв'язку є більш політичною, ніж військовою, тоді як у нашій країні від вищого керівництва очікують інше:

— поставок у потрібній кількості критично важливого озброєння;

– постачання боєприпасів та комплектуючих;

– захисту з боку НАТО повітряного простору України.

Але, треба розуміти, продовжує експерт, реалії, що склалися, у взаєминах між умовними Заходом і Сходом після закінчення Холодної війни. А вони такі:

– бажання та прагнення НАТО інтегрувати в систему світової безпеки Росію та Китай;

– розгляд РФ та КНР з погляду НАТО як можливих рівноправних партнерів у перспективі (згадаймо, що НАТО – це військово-політична організація);

– небажання з боку НАТО загострювати відносини як з КНР, так і з РФ на ґрунті будь-якого конфлікту, намагаючись перевести проблему у площину переговорного процесу (що відповідає основним документам НАТО – мир шляхом переговорів насамперед);

– ігнорування з боку НАТО реальних загроз з боку РФ та КНР, зі спробою їх маскування під регіональні конфлікти чи відстоювання "історичних інтересів" (Абхазія, Осетія, Грузія, Сирія, Україна, Тайвань).

Конфлікт (як називає агресію РФ проти України генсек НАТО) з 24 лютого 2022 р. став реальною війною. І це формулювання, нагадує експерт, прописане в Концепції Стратегії НАТО.

За його словами, у нинішній ситуації нам залишається сподіватися насамперед на свої сили – і лише потім на підтримку партнерів, яким війна на своїй території (країн НАТО) не потрібна в жодному разі.

В рамках поставок нам озброєнь та боєприпасів – все набагато цікавіше, ніж ми можемо уявити

Спікер Міжнародної волонтерської спільноти "InformNapalm", боєць ЗСУ Михайло Макарук розмірковує так:

Щодо більш активної допомоги нам з боку партнерів, у тому числі Північноатлантичного альянсу, то, за словами експерта, насправді ми не знаємо обсягів допомоги, які отримує Україна. У тому числі в рамках формату Рамштайн (міністри оборони країн НАТО та союзники), за ленд-лізом, який почне працювати в середині осені.

Читайте на порталі "Коментарі" — хаос та Третя світова: про що попередив Зеленську Африку – чи має сенс таке звернення.