Путіну не цікаві переговори з Україною, йому потрібні переговори зі США, щонайменше – з європейцями
Через місяць стартує Глобальний саміт миру у Швейцарії, в основу якого покладено українську формулу миру. Усі сторони російсько-української війни активізувалися. Офіційний Київ веде постійні переговори, запрошуючи нових та нових учасників. Росія веде свою гру, роблячи ставку на силу та псевдомирні заяви. Китай – свою, проводячи човникову дипломатію та явно підігруючи РФ, навіть у підході до назви війни, яку дипломатично-цинічно називає "українською кризою". А в медіа все частіше спливають повідомлення про нібито переговори щодо завершення війни без участі України та за рахунок України. Так Росія намагається посіяти сумніви в США, цим нібито займалася і Британія, яка вже офіційно спростувала такий підхід. Про що говорять активні танці довкола переговорного процесу? Як події можуть розвиватись далі? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Україні слід не знижувати дипломатичну активність
Екс-дипломат, політичний експерт, колишній заступник командира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1, керуючий партнер консалтингової компанії "Crowe Michailenko" Вадим Трюхан розмірковує так:
"Нещодавня ракетно-дронова атака по Україні наступного дня після так званої інавгурації так званого президента так званої Російської Федерації, наступ окупантів на Харківщині показують, що Кремль не має намірів розпочинати з нами переговори. Навпаки, країна-агресор бачить за мету захопити якомога більше українських територій, щоб посилити свої позиції перед тим, як говорити про закінчення війни".
На думку експерта, переговори у двосторонньому форматі – Україна та Росія – зараз виглядають як ілюзія, фантастика.
"Путін не сприймає Україну як державу, а українців як націю, – пояснює екс-дипломат. – А після нещодавньої інформації, що він неодноразово намагався вбити президента Зеленського, керівників нашого безпеково-оборонного блоку, після явного небажання Москви домовлятися на умовах міжнародного права (з дотриманням територіальної цілісності та повагою до суверенітету), про які переговори може йтися?".
Вікно можливостей для прямих переговорів Києва та Москви закрилося 2022-го, коли РФ вписала у свою Конституцію частину українських територій, нібито російських, вважає Вадим Трюхан.
"Наразі Путін усіма силами намагається змінити правила гри на міжнародній арені. Йому потрібні переговори зі США, щонайменше – з європейцями. Можливо, у тристоронньому форматі – РФ, США та Китай. Поки що це відкрито не промовляється, але, схоже, питання часу, коли путінські пропагандисти почнуть промацувати ґрунт у цьому напрямі", – прогнозує експерт.
Він припускає, що дипломатична активізація Китаю, лідер якого Сі Цзіньпін відвідав минулого тижня Францію, Угорщину і Сербію, демонструє, що офіційний Пекін дозрів до ролі посередника між Заходом і РФ.
Україні, на жаль, відведено другорядну роль за такого розкладу, вважає екс-дипломат. Коли про нашу долю намагатимуться домовитися без нас сильні цього світу, намагаючись вибудувати нову систему координат, взаємодій на міжнародній арені.
"Можливо, до тріумвірату (РФ, США, КНР) приєднається Індія, яка розвивається бурхливими темпами, – зазначає Вадим Трюхан. – Але час для таких переговорів ще не настав. Вони точно не відбудуться за нинішньої каденції Джо Байдена. Адже рік виборів завжди послаблює голову Білого дому. Його не сприймають відповідним чином інші ключові геополітичні гравці. Особливо вороги США. Але після виборів у Штатах, хто б там не переміг, вже 2025-го, після інавгурації нового керівника цієї країни, настане час виходу на серйозні переговори".
Україні, щоб не бути статистом, не залишитися осторонь цих тривожних процесів, слід не знижувати дипломатичну активність, упевнений експерт.
"Ставка на міжнародний форум високого рівня, яким є так званий саміт миру у Швейцарії, – гарний хід. Україна намагається довкола себе, а глобальніше – довкола ідеї повернення до міжнародного права, покарання винних у військових злочинах, у злочинах проти людства, в агресії – сконцентрувати не лише демократичний світ, а й світ загалом. Не допустити реалізації сценарію, коли відбудеться якийсь "договорняк" трьох чи чотирьох вищезгаданих гравців", – пояснює екс-дипломат.
Крім того, продовжує він, Україні так чи інакше важливо показати успіхи на полі бою. На жаль, тут ми серйозно залежимо від допомоги Заходу, констатує Вадим Трюхан. Але наше завдання зараз – вистояти. Не допустити втрат великих територій. Плюс - завдати максимальної шкоди російській армії, щоб вона стала не здатна здійснювати великі наступальні операції не тільки в Україні, але будь-де.
"Крім того, слід активізувати свій ВПК. Дрони – це добре, але нам потрібні ракети, бронетехніка, снаряди, – наголошує експерт. – Якщо Україна стане хоча б умовно самодостатньою щодо забезпечення себе зброєю та боєприпасами, ніхто не зможе позбавити нас суб'єктності у майбутніх переговорах про те, яким буде мир після цієї війни".
Успішні переговори – це завжди компроміс
На думку професора кафедри політичних наук у Київському Національному університеті ім. Шевченка, політолога Ганни Малкіної, зараз ми бачимо не якусь унікальну ситуацію з активізацією переговорів про мир, а лише черговий виток.
"Важко порахувати, скільки формул миру було запропоновано за останні два роки, але жодна з них не змогла бути покладена в основу. Причина – непритомність та недоговірність країни-агресора. Сказані приблизно 150 років тому слова німецького канцлера Отто фон Бісмарка, що "жоден договір з Росією не вартий паперу, на якому він підписаний", залишаються актуальними і сьогодні", – зазначає політолог.
Інша річ, продовжує вона, що до затяжної війни на території Європи у ХХІ столітті не були готові ні люди, ні економіки.
"Розрахунок на стримування агресора санкціями провалився. РФ має великий запас ходу, паралельний імпорт та інші механізми обходу санкцій, тому немає ні виснаження її ресурсів, ні краху економіки", – пояснює Ганна Малкіна.
Розрахунок на падіння путінської диктатури внаслідок масових протестів росіян проти війни – теж виявився ілюзією.
"Режим лише зміцнився, запустивши маховик репресій, убив чи видавив із країни дієздатну ліберальну опозицію, здатну мобілізувати громадян на протест", – наголошує експерт.
І тепер із усім цим треба щось робити, констатує Ганна Малкіна. І переговорний процес між Україною та Росією в якомусь вигляді може розпочатися через тиск із боку світових лідерів – як колективного Заходу, так і умовного колективного Півдня, вважає вона.
"Успішні переговори – це завжди компроміс. Але РФ не шукає компромісів, а потребує капітуляції України. Як найбільш переконливий для нас сценарій, Захід може запропонувати Україні вступ до ЄС та НАТО в обмін на території, відмову від яких потрібно буде визнати юридично, – вважає політолог. – Питання у тому, де проходитиме кордон відмови".
Читайте також на порталі "Коментарі" – треба посадити Путіна за стіл переговорів: Вікторія Нуланд зробила заяву про війну в Україні.