Зернова угода показала - "умиротворення" терориста дає йому більше мотивації до агресивних дій та збільшення своїх геополітичних амбіцій
Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що Анкара веде переговори зі сторонами щодо відновлення Чорноморської зернової угоди (звідки Росія вийшла 17 липня), але вирішення цієї проблеми нібито "залежить від виконання західними країнами своїх обіцянок". У свою чергу держсекретар США Ентоні Блінкен вважає, що нейтральна Бразилія здатна повернути Росію до зернової угоди. Про що говорять ці "переведення стрілок"? Хто реально може підштовхнути РФ до повернення до зернової угоди? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Ми плавно переходимо до нового етапу війни та ще одного пункту у глобальному порядку – це безпека в Чорноморському басейні
Політичний експерт Олександр Антонюк упевнений, що зернова угода – це не рішення, а привід.
Для Росії – через терор щодо України спровокувати продовольчу кризу, якою Кремль шантажує цивілізований світ.
"Таким чином, російські терористи розраховують, що їм вдасться просунути умови про зняття санкцій з окремих фінансових структур та галузей, а також виграти час у війні на виснаження нас, а також політичне посилення сил у країнах Заходу, які декларують симпатію Кремля (а отже, досягти вигідних позицій щодо примусу західними союзниками України сісти за стіл "переговорів", а точніше – капітуляції)", – пояснює експерт.
Для цивілізованого світу – привід (через тиск та залучення "нейтральних" країн до останнього) відтягнути у часі пряме зіткнення з РФ у протистоянні у чорноморському басейні.
Для України – привід натякнути РФ (що вже було зроблено), що у морський бій можна грати вдвох.
"Той факт, що ми таким натяком демонструємо наші потенційні можливості вражати російський морський флот і також бити по їх інфраструктурі – вже створює проблеми в економічній та логістичній діяльності Росії в Чорному морі. Та сама ціна фрахту зростатиме через збільшення страхових внесків. А за гарячої фази морського бою може взагалі поставити під загрозу привабливість такої діяльності", – зазначає Олександр Антонюк.
Він упевнений, що ми плавно переходимо до нового етапу війни і, по суті, ще одного пункту у глобальному порядку – це безпека у Чорноморському басейні.
"На моє глибоке переконання – зернова угода як політико-економічний тиск, предмет взаємодії та стримування – вже себе практично вичерпала. Оскільки "умиротворення" терориста дає йому більше мотивації до агресивних дій та збільшення своїх геополітичних амбіцій, – наголошує експерт. – Саме тому вважаю, що ця угода є гарним приводом розпочати планування нової реальності, завдання якої – створити всі можливі передумови для реалізації політики безпеки в Чорному морі. Враховуючи позиції та плани РФ щодо окупації та ліквідації України, включаючи окупацію наших акваторій у морі, а також наші плани щодо збереження нашої державності та деокупації наших територій – звідси випливає простий висновок: "Морський бій" у Чорному морі – це невідворотна реальність".
Кремлю доведеться повернутися до зернової угоди
Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів Ярослав Романчук поділився таким коментарем:
"Росія – це країна, яка активно маніпулює в ООН, у БРІКС, має мережу формальних та неформальних партнерів, у тому числі з торгівлі нафтою. Бразилія, Китай також грають у щось подібне, але не так очевидно. Зернові, продовольчі питання – те, що хоч якось дозволяє ООН зберігати обличчя. Мовляв, дивіться, ми не такі марні, як про нас кажуть. Проте зараз РФ підставляє всіх і тут. І ті її партнери, союзники, які були до широкомасштабного вторгнення росіян в Україну та катастрофічних наслідків цього для багатьох, дедалі більше розуміють, що з цією країною краще не мати справи. І хтось відкрито, як деякі африканські країни, хтось не настільки явно попереджають Кремль. Мовляв, якщо той не припинить провокувати продовольчу кризу, у них не буде навіть формальної підстави підтримувати РФ чи бути умовно нейтральними".
Як не спромоглася, нагадує експерт, Німеччина, яка мала неймовірно тісні зв'язки з Росією, будувала з нею "Північні потоки". Але, коли Путін відкрито напав на Україну, навіть Меркель довелося припинити свою проросійську риторику. Хоча екс-канцлер досі не визнала помилок, на відміну від президента Штайнмаєра, який покаявся за те, що не розглянув раніше звірячого оскалу путінської Росії.
"Я думаю, що під впливом партнерів, які продовжують активно торгувати з РФ (Китай, Індія, низка країн Азії, Африки та Латинської Америки), Кремлю доведеться повернутися до зернової угоди. Нині явно йдуть закулісні торги – як саме. Якщо Москва не поступиться, всі її "сірі партнери" не зможуть блокувати намір низки країн Заходу ще більше закрутити санкційні гайки, влаштувати розгром російської армії в Україні, що неминуче призведе до краху путінського режиму. Оскільки союзників дедалі меншає, а тиск наростає, вибору у Путіна особливо немає. Навряд чи навіть найлояльніші до нього росіяни готові бачити свою країну другим Іраном чи Північною Кореєю, – вважає Ярослав Романчук. – Це точно спричинить прискорений розвал РФ. І, якщо у Путіна та його найближчого оточення збереглися залишки розуму, вони продемонструють "жест доброї волі" і "в ім'я порятунку світу від голоду" повернуться в зернову угоду".
Читайте також на порталі "Коментарі" - які очікування від візиту путіна до Туреччини – навіщо це Ердогану.