Найгірший сценарій Пуітна щодо України досі на столі: перспективи подальшої війни викликають жах

Через майже чотири з половиною років повномасштабної війни Росія дедалі частіше змінює тактику, намагаючись компенсувати власні втрати та виснаження ресурсів. Саме тому питання про те, який крок Кремль може зробити найближчим часом, залишається одним із ключових. Багато політологів та військових попереджають про можливу мобілізацію у РФ та новий наступ вже восени після виборів, у той час як значна часина експертів не виключають, що Кремль може суттєво посилити ракетно-дронові атаки по інфраструктурних об'єктах. До чого потрібно готуватися українцям у війні найближчим часом? Портал "Коментарі" вирішив з'ясувати версії трьох моделей штучного інтелекту.

Фото: портал "Коментарі"

На думку чат-боту ChatGPT, Росія вже демонструє здатність регулярно запускати сотні ударних дронів і десятки ракет за одну ніч. Така тактика дозволяє виснажувати українську систему ППО, завдавати ударів по енергетичній, транспортній та промисловій інфраструктурі, а також чинити постійний психологічний тиск на населення. Для Кремля це значно дешевший і менш ризикований спосіб ведення війни, ніж спроба масштабного наступу із залученням великої кількості військ.

Повномасштабний наступ також не можна повністю виключати. Однак для прориву на новому стратегічному напрямку Росії необхідно накопичити значні резерви, техніку, боєприпаси та забезпечити логістику. Навіть якщо такі спроби відбудуться, найімовірніше вони матимуть локальний характер — із концентрацією сил на окремих ділянках фронту, щоб розтягнути українську оборону та змусити командування перекидати резерви.

Не менш імовірним виглядає поєднання двох сценаріїв: масовані повітряні атаки по тилу України та одночасне посилення наземного тиску на сході чи північному сході. Саме така комбінація може створити найбільше навантаження для української армії та держави загалом.

Чат-бот Copilot стверджує, що найближчим часом найбільший ризик для України полягає у тому, що Путін може вдатися до комбінованого сценарію: посилення ракетно-дронових атак із паралельними спробами локальних наступів. Масовані удари по енергетичній та транспортній інфраструктурі — це вже перевірена тактика Кремля, яка має на меті залишити міста без світла й тепла, підірвати моральний дух населення та створити гуманітарну кризу. Такий сценарій особливо небезпечний восени та взимку, коли потреба в енергії зростає, а удари по критичних об’єктах можуть мати катастрофічні наслідки.

Водночас не можна виключати і нових наступальних дій на фронті. Кремль може спробувати використати виснаження українських ресурсів, щоб просунутися на окремих ділянках, наприклад на сході чи півдні. Це дозволило б йому заявити про "успіхи" та підняти мораль власної армії. Однак масштабний наступ виглядає менш реалістичним через втрати та дефіцит техніки, тому найбільш імовірним є саме сценарій ракетно-дронового терору, який дешевший і простіший для реалізації.

За версією чат-боту Gemini, найгірший сценарій Путіна — це стратегія "комплексного удушення" через абсолютний інфраструктурний терор. Оскільки ресурсів для нового масштабного наступу на Київ чи Харків у РФ немає, Кремль перемістить центр ваги на повітряні атаки.

Головна небезпека полягає в накопиченні критичної маси балістики для суцільних багатоденних ударів по розподільчих потужностях АЕС та залишках теплової генерації. Мета ворога — занурити країну в тотальний тижневий блекаут, паралізувати промисловість, зв'язок і водопостачання мегаполісів, одночасно виснажуючи ЗСУ безперервним тиском на Донбасі.  

Таким чином, усі три моделі штучного інтелекту вважають, що найгіршим сценарієм є спроба Кремля виграти війну в тилу через тотальну енергетичну катастрофу, а не через великий сухопутний наступ. Путін намагатиметься зробити життя у мільйонних містах нестерпним, щоб спровокувати нову хвилю біженців до ЄС, паралізувати внутрішню економіку та через гуманітарну кризу примусити політичне керівництво України до капітуляції на умовах Москви.

Портал "Коментарі" вже писав, що конфлікт між головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим став проявом значно глибших проблем у системі державного управління, а його наслідки можуть відчуватися ще тривалий час. Таку думку висловив політолог Олег Саакян.