Головна Новини Суспільство Війна з Росією «Мені не треба місце в маршрутці»: жорстоке звернення ветерана війни до суспільства
commentss НОВИНИ Всі новини

«Мені не треба місце в маршрутці»: жорстоке звернення ветерана війни до суспільства

Поранений військовий звернувся до українців із важливою тезою — ветеранам потрібна не жалість, а місце в суспільстві

7 квітня 2026, 15:39
Поділіться публікацією:

Український військовий, який проходить відновлення після поранення, записав звернення до суспільства щодо ставлення до ветеранів і їхнього майбутнього після війни.

«Мені не треба місце в маршрутці»: жорстоке звернення ветерана війни до суспільства

Ветеран війни про відношення у суспільстві та майбутнє

За його словами, в українському суспільстві вже формується уявлення про повагу до військових — люди готові поступатися місцем у транспорті, допомагати у побуті, висловлювати підтримку. Однак цього недостатньо.

Він наголошує, що ветеранам не потрібні символічні жести. Натомість ключовим є повноцінне включення у соціальне та економічне життя країни — можливість працювати, будувати кар’єру, відкривати бізнес і бути частиною колективів.

Військовий підкреслює, що саме ветерани довели свою відповідальність перед державою не словами, а діями. Саме тому вони повинні розглядатися як активна частина суспільства, а не як окрема група, яка потребує лише допомоги.

Окремо він звернув увагу на ризики формування моделі, у якій ветерани стають дотаційною верствою. За його словами, така система не є життєздатною і не зможе забезпечити гідний рівень життя для тих, хто повертається з війни.

На його переконання, єдиний ефективний шлях — це створення умов для інтеграції ветеранів у всі сфери життя: роботу, бізнес, соціальні процеси. Інакше це може мати негативні наслідки для майбутнього країни.

Нагадуємо, раніше портал "Коментарі" повідомляв про те, що 22-річний Тарас із Луцька приєднався до 63-ї окремої механізованої бригади у складі 3-го армійського корпусу, обравши підрозділ, де раніше служив його батько.
Хлопець розповідає, що це рішення було для нього особистим. Він знав багатьох військових із цієї бригади та відчував зв’язок із підрозділом ще до того, як сам став до лав армії. У цивільному житті Тарас займався перевезенням товарів між Україною та країнами Європи. Після початку повномасштабної війни його життя змінилося, але остаточне рішення піти на службу він прийняв не одразу. У 2024 році загинув його батько — військовий, який виконував бойове завдання у складі групи зачистки. Після втрати Тарас переживав складний період і довгий час не міг визначитися зі своїм подальшим шляхом.



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Новини