Рубрики
МЕНЮ
Клименко Елена
Основний фінансовий тягар закупівлі американського озброєння для України наразі несуть лише 6–7 європейських країн, і цю участь необхідно зробити значно ширшою та більш рівномірною серед союзників, заявив генсек НАТО Марк Рютте.

Фото: з відкритих джерел
Він наголосив, що постачання критично важливого американського озброєння Україні триває в межах ініціативи PURL (Priority Ukraine Requirements List), яка передбачає фінансування закупівель союзниками.
Йдеться, зокрема, про системи протиповітряної та протиракетної оборони, включно з ракетами-перехоплювачами для комплексів Patriot. За словами генсека, ця схема працює безперервно, а європейські партнери вже забезпечують оплату відповідних поставок зі США.
Водночас Рютте підкреслив, що нинішній формат фінансування не є достатньо збалансованим. Він хотів би, щоб до програми долучилося більше країн НАТО, особливо серед європейських членів Альянсу, аби витрати на підтримку України розподілялися справедливіше.
"Наразі лише 6–7 держав фактично беруть на себе основне навантаження. Вони виконують велику частину роботи, і завдяки цьому Україна продовжує отримувати необхідне озброєння. Але було б правильніше, якби до цього процесу активніше долучалися й інші союзники", — зазначив він.
Генсек НАТО також підкреслив, що ефективність українських сил на полі бою залишається високою, однак вона напряму залежить від стабільної міжнародної підтримки. За його словами, ключове завдання Альянсу — забезпечити Україні максимальну силу для продовження оборони проти російського вторгнення, яке триває з 2022 року.
"Коментарі" вже писали, що розміщення російських ядерних боєприпасів для оперативно-тактичних комплексів "Іскандер-М" на території Білорусі знову загострило безпекову ситуацію в регіоні. Такий крок суттєво скорочує час підльоту ракет і, відповідно, час на реагування для України та держав Східної Європи, роблячи потенційні удари значно небезпечнішими для великих міст і стратегічних об’єктів. Військовий експерт Павло Нарожний наголосив, що йдеться не лише про військовий аспект, а й про політичну залежність Мінська від Москви.