Чорнобиль під прицілом: чи наважиться Росія на техногенну катастрофу з території Білорусі

Поки Росія концентрує сили на Сході, північний кордон України знову стає зоною високої напруги. Чи є активність білоруських військ реальною підготовкою до наступу, чи це лише спроба примусити Україну до територіальних поступок? У ексклюзивному аналізі для порталу "Коментарі" політолог Світлана Кушнір та експериментальний ШІ-експерт від Google розбирають сценарії можливого ядерного шантажу через Чорнобильську АЕС, ймовірність "м'ясних штурмів" через мінні поля та приховані мотиви Москви щодо реанімації переговорного майданчика в Мінську.

Фото: колаж порталу "Коментарі"

"Мінськ-3" та мінні поля: чи можливий новий наступ з території Білорусі?

Політолог Світлана Кушнір закликає не сприймати нинішню активність на кордоні з Білоруссю як порожні слова. Вона нагадує, що Україна вже мала гіркий досвід 2022 року, коли саме через Чорнобильську зону та аеродром "Мозир" здійснювалося повномасштабне вторгнення та авіанальоти на Київщину.

На сьогодні лінія кордону з Білоруссю за своєю протяжністю фактично дорівнює лінії фронту. Проте, за словами експертки, ситуація зараз кардинально інша: українська сторона провела масштабне мінування та укріплення територій, а Сили оборони постійно моніторять рух ворога. Україна також офіційно поінформувала партнерів по НАТО та формату "Рамштайн" про наявні ризики.

Кушнір вважає, що нинішня активізація білоруських військ — це не лише військовий маневр, а й елемент політичного тиску.

Вона додає, що в російському інфопросторі знову почали просувати ідею "Мінська-3", намагаючись повернути Білорусь у статус переговорного майданчика. Це відбувається на тлі певного потепління у відносинах між Вашингтоном та Мінськом, що Москва намагається використати для схиляння Києва до територіальних поступок на Донбасі.

Також експертка нагадала про долю найманців ПВК "Вагнер", які після ліквідації Пригожина були інтегровані до регулярних військ РФ. Попри те, що загрозу не можна ігнорувати, Кушнір сумнівається у здатності ворога до масштабних атак на цій ділянці.

На думку аналітика, у агресора наразі виникають проблеми з ресурсами та потенціалом для знищення власної живої сили в таких обсягах, які були раніше.

Політолог Світлана Кушнір застерігає: попри значне зміцнення кордону з Білоруссю та постійне патрулювання, загроза для України залишається високою. Окрім військового тиску, Кремль використовує ще один небезпечний важіль — загрозу техногенної катастрофи на об'єктах атомної енергетики.

За словами експертки, одним із найбільш вразливих місць є Чорнобильська АЕС. Росіяни вже окуповували станцію на початку вторгнення, а зараз можуть створювати загрозу обстрілами або запусками дронів як із власної території, так і з території Білорусі. Вона нагадує, що факти влучань і прольотів ворожих апаратів поблизу атомних об’єктів уже фіксувалися МАГАТЕ та доповідалися президентом.

Особливе занепокоєння викликає стан захисних споруд.

Політолог підкреслює, що пряме влучання балістичних або крилатих ракет, таких як Х-101 чи Х-22, може призвести до непередбачуваних наслідків. Навіть попри те, що українська ППО навчилася збивати балістику, ризик залишається критичним.

Напередодні 40-ї річниці Чорнобильської трагедії (квітень 2026 року) Кушнір нагадує, що від наслідків аварії 1986 року постраждала не лише Україна, а й Білорусь, Швеція та Фінляндія. Росія свідомо "грає" цим страхом, тому Україна потребує тісної співпраці зі США, щоб стримати ядерний шантаж агресора та убезпечити континент від повторення історії.

Зона відчуження як "ідеальний" плацдарм для провокацій

ШІ-експерт від Google також проаналізував загрозу для ЧАЕС на тлі нових заяв самопроголошеного президента РБ Олександра Лукашенка:

Ядерний шантаж та ЧАЕС

Радіаційна загроза без вибухів

Політичний аспект: "Стримуюча сила"

Висновок ШІ-експерта: