Київ озвучив чітку позицію – ми не можемо розглядати жодні формально мирні переговори до звільнення всіх окупованих територій
Глава МЗС України Дмитро Кулеба розпочав друге турне, приблизно через півріччя, турне країнами Африки. Відбувається воно на фоні різноманітних мирних ініціатив, у тому числі з боку африканських країн, заради припинення війни в Україні. При цьому офіційний Київ чітко дає зрозуміти, що має намір говорити про певні переговори виключно на підставі формули миру президента України Володимира Зеленського. Про що говорить такий щільний потік миротворчих пропозицій? Яким чином слід діяти офіційному Києву? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Росія нервує і все частіше використовує свою дипломатію в умовно нейтральних країнах
Народний депутат України VI та VII скликань, голова Центру дослідження політичних цінностей, історик Олесь Доній поділився такою думкою:
"Фашистську російську агресію проти України різні країни, різні еліти в них сприйняли по-різному. При цьому ця позиція мінлива, вона зазнає певних трансформацій з часом. Тому що точиться боротьба за позицію цих держав, позицію їх еліт. І ведуть цю боротьбу як Україна (у пошуках союзників та посилення), так і РФ (з метою прорвати економічну та політичну блокаду, послабити міжнародну коаліцію на підтримку України)".
Відбувається змагання, як і на фронті, тільки – у геополітиці, пояснює експерт. І результат тут залежить передусім від стійкості українського суспільства, армії та влади.
"Нагадаю, що напередодні широкомасштабного російського вторгнення країни Заходу фактично погодились на окупацію України. Про це свідчить евакуація їхніх посольств. Проте буквально за лічені дні-тижні вторгнення ця позиція змінилася. Завдяки стійкості української армії, влади та суспільства. Надалі така позиція змінювалася неодноразово – і продовжується змінюватися. Це видно з посилення постачання озброєння. Це відбувалося поступово, але зараз уже дійшло до
авіаційної складової. Але до цього треба було дійти. У тому числі, знову і знову демонструючи свою стійкість - і на військовому, і на дипломатичному фронті", – наголошує Олесь Доній.
Російська дипломатія, зазначає він, теж працює, зокрема серед наших союзників з ЄС і НАТО. Особливо це яскраво видно на прикладі Угорщини, яка з формальної точки зору є нашим союзником. І навіть долучилася до якихось санкцій проти РФ. Але не всіх. І із постійним саботажем.
"Можна підозрювати, що це наслідки діяльності російської дипломатії. І цей голос за нібито мирні переговори звучить устами Угорщини та подається як позиція однієї із країн Євросоюзу. Це не Бразилія, не Китай, з якими все більш-менш ясно. Це одна з держав західної коаліції, сформованої для підтримки України у відбитті російської агресії. Для нас це, безумовно, проблема, – наголошує експерт. – І фактично сприймається нами як удар у спину, коли країна - член ЄС та НАТО – заводить мову про необхідність нібито мирних переговорів без попереднього звільнення окупованих територій (а з боку Угорщини звучать саме такі "пропозиції", які зневажають українські національні інтереси)".
Є інші країни, які з формальної точки зору не є нашими союзниками, не входять до утворень, які чітко висловилися на підтримку України (ЄС, НАТО, Велика сімка), віддаючи перевагу умовному нейтралітету. При цьому, продовжує Олесь Доній, ми чудово розуміємо, що цей "нейтралітет" – на користь Росії. У тому числі в ракурсі не підтримки економічних санкцій, їхнього саботажу, продовження торгівлі з РФ.
"Відповідно, від таких країн ми можемо очікувати у тій чи іншій формі прояви російських інтересів, – пояснює експерт. – Тому що вони й так своїм умовним нейтралітетом підтримують країну-агресора. Саме так ми і ставимося до нібито мирних ініціатив від країн типу Бразилія, Китай тощо. Тому з боку офіційного Києва звучить чітка позиція – ми не можемо розглядати жодних формально мирних переговорів до звільнення всіх окупованих територій. Ми не торгуємо територіями. Ані Кримом, ані материковою Україною".
За словами Олеся Донія, у тих самих формально мирних ініціативах Китаю немає нічого про необхідність деокупації українських територій.
"Так, там є пункт про повагу до суверенітету. Але з огляду на те, що російська фашистська федерація включила до тексту своєї нинішньої конституції українські території, цей пункт може трактуватися і на користь держави-агресора. Тобто без пункту про необхідність звільнення всіх українських територій такий пункт про повагу до суверенітету сприймається як недостатній. І будь-які формально мирні ініціативи, де не прописано звільнення всіх окупованих Росією територій України, відкидатимуться нами. Це непохитна позиція української армії, влади, суспільства, – наголошує експерт. – Позиція, до якої наразі переважна кількість наших союзників ставиться з повагою, розумінням. І, як бачимо, вони наразі готові посилювати військову підтримку України".
Саме тому, констатує Олесь Доній, Росія нервує і все частіше використовує свою дипломатію в умовно нейтральних країнах, які все частіше продукують умовно мирні ініціативи.
"РФ явно зацікавлена у збереженні статус-кво. У збереженні у себе контролю над тимчасово окупованими територіями. Із переговорами саме про це, – пояснює експерт. – А якщо ми це розуміємо, то й відповідь буде чіткою та жорсткою – ні, ми не підемо на переговори без звільнення всіх наших територій!".
З погляду нової дипломатичної платформи для України нинішній африканський візит Кулеби є дуже показовим
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов розмірковує так:
"Ситуація на театрі військових дій зараз перебуває на піку – і справа, схоже, наближається до розв'язки. А тому і світова, і українська дипломатія дивиться вже наперед, на ситуацію післявійни. Отже, на ті чи інші моделі фіналізації активних бойових дій на території України".
Тому, пояснює експерт, сьогодні активно до пошуків подальшого дипломатичного врегулювання підключається так званий Глобальний Південь країни "світової більшості". Він звертає увагу, що у нещодавньому виступі президента України Володимира Зеленського на саміті Ліги арабських держав прозвучала саме ця формула – "світова більшість". Вона, акцентує Вадим Карасьов, використовується останнім часом як ключовий політичний термін у постколоніальному чи антиімперіалістичному дискурсі.
"Добре, що останнім часом наша дипломатія в особі президента, в особі МЗС (візити до Індії, країн Південної Азії, Африки) активно працює з цією "світовою більшістю". Не зациклюючись, не зводячи всі фінальні рішення після закінчення війни, виключно на позиції Заходу, НАТО. Ми шукаємо політико-дипломатичну підтримку й у країн, які хоч і займають неоднозначну позицію щодо російської агресії в Україні, але чий голос сьогодні не може не враховуватися – у великій дипломатичній грі, яка настане після того, як скінчиться велика військова гра", – зазначає експерт.
Отже, продовжує він, з погляду нової дипломатичної платформи для України, нинішній африканський візит Кулеби – вельми показовий.
"Це вже друге його таке турне за півроку. Що наголошує на важливості та впливу країн Глобального Півдня на світовий порядок денний, на розстановку політичних сил у світі", – пояснює Вадим Карасьов.
За його словами, треба враховувати і те, що боротьба за "світову більшість" іде сьогодні на багатьох театрах геополітичних дій, на багатьох шахових дошках. Та сама РФ тут досить активна.
"У липні в Санкт-Петербурзі планується другий саміт Росія – Країни Африки. А у червні - поїздки низки африканських лідерів до Москви та Києва зі своїми миротворчими пропозиціями. У конкурентній боротьбі за правила нового миру, який настане після війни, Україні важливо не втрачати темпу, не зменшувати активність, працювати з різними країнами, з різними континентами, – упевнений експерт. – Тому що питання закінчення військових дій, фіналізації війни вже приблизно зрозуміле. Все завершиться тією чи мірою остаточною перемогою України над агресором. Тепер черга за новими дипломатичними рішеннями та перемогами. Адже, як правило, війни закінчуються не лише на полі бою, а й за дипломатичним столом".
Читайте також на порталі "Коментарі" – президент Зеленський звернувся до народу Ірану – просить припинити цинічні вбивства.