Рубрики
МЕНЮ
Клименко Елена
Підвищення зарплат педагогам, індексація соціальних виплат та інші заплановані у держбюджеті-2026 соціальні видатки можуть опинитися під великим питанням, якщо Європейський Союз не погодить надання Україні макрофінансової підтримки. Про це у прямому ефірі каналу "Київ 24" розповів економіст Олег Пендзин.

Фото: з відкритих джерел
За його словами, головною проблемою ухваленого держбюджету є дефіцит реальних джерел фінансування. Всі доходи, які українська економіка здатна згенерувати наступного року, підуть виключно на сектор безпеки й оборони. Натомість соціальні програми, індексація та збільшення зарплат працівникам освіти повністю залежать від зовнішніх запозичень. Перехідні залишки кредитних коштів із 2025 року становлять приблизно 25 млрд доларів, тоді як потреба на 2026 рік сягає майже 45 млрд.
Пендзин наголошує: якщо міжнародні партнери не ухвалять рішення про виділення фінансової допомоги, уряд буде змушений відмовитися від усіх запланованих підвищень. У такому разі Верховній Раді доведеться вже на початку 2026 року проводити секвестр бюджету – скорочувати соціальні видатки, урізати зростання зарплат учителям і переглядати стандарти підтримки населення. Економіст підкреслив, що документ ухвалили радше формально – для виконання зобов’язань перед МВФ та партнерами, адже нині він фактично не забезпечений грошовими ресурсами.
Рішення Євросоюзу щодо макрофінансового пакета очікують 18 грудня. Водночас і програма МВФ, яка передбачає кредит на 8 млрд доларів протягом чотирьох років, ще не затверджена Радою директорів фонду. Більше того, як зазначає Пендзин, МВФ надасть ці кошти лише за умови, що Україна отримає фінансову підтримку від ЄС та інших донорів. Якщо Брюссель не ухвалить позитивного рішення, то й кредит МВФ буде заблоковано.
Як вже писали "Коментарі", російський диктатора Володимир Путін наразі не має жодної мотивації згортати агресію проти України — так вважає волонтерка та керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська. В інтерв’ю "Телеграфу" вона підкреслила, що російська армія продовжує методично просуватися вперед: не великими проривами, а повільним, але постійним захопленням територій.