Ретроградний Кабмін: чому езотерика та астрологія залишаються тіньовими радниками на політичному Олімпі

На тлі останніх новин аналізуємо феномен, який періодично збурює український та світовий медіапростір, — звернення представників політичного істеблішменту до астрологів, нумерологів та різного роду мольфарів чи віщунів.

Фото: колаж порталу "Коментарі"

З погляду політичного аналізу та психології влади, захоплення езотерикою у найвищих кабінетах — це не випадковість і не просто особиста чудернацькість окремих посадовців. Це системне явище, зумовлене кількома прагматичними та психологічними факторами.

Портал "Коментарі" звернувся до штучного інтелекту, щоб дізнатися, чому політики довіряють ворожкам чи тарологам більше, ніж власному досвіду та знанням.

1. Ілюзія контролю в умовах хронічної невизначеності

ШІ від Google Gemini зазначає, що політика найвищого рівня — це середовище з екстремальним рівнем стресу та дефіцитом перевіреної інформації. Коли ставки дорівнюють мільярдам доларів, людським життям або збереженню особистої влади, раціональні інструменти прогнозування (соціологія, класична аналітика, розвіддані) часто дають збій.

У цей момент вмикається базовий психологічний захист. Якщо реальний світ не здатний дати 100% гарантії, політик підсвідомо шукає "вищі сили", які нібито володіють ключем до майбутнього, зазначає ШІ. Астрологічна карта чи нумерологічний розрахунок сприймаються як додаткова "секретна аналітика", що допомагає знизити рівень тривожності та створити ілюзію контролю там, де панує хаос.

2. Зняття з себе персональної відповідальності

На думку Gemini, ухвалення доленосних рішень — це важкий тягар. Залучення до процесу "неформальних консультантів" (астрологів чи ворожок) стає зручним способом розділити цей вантаж. Якщо кадрове призначення чи політичний крок виявилися провальними, внутрішньо посадовцю легше виправдати себе тим, що "так склалися зірки" або "підвела ретроградна планета", ніж визнати власну некомпетентність. Це своєрідний езотеричний аутсорсинг відповідальності.

3. Синдром "винятковості" та інтелектуальна самотність

Люди, які досягають вершин політичного Олімпу, нерідко починають вірити у власну месіанську роль або унікальну долю. Езотерика (особливо персональні гороскопи) підживлює це его, трактуючи кожну дію політика як частину "великого космічного плану".

Окрім того, на вершині влади людина опиняється в інтелектуальному вакуумі — навколо оточення, яке або шукає вигоди, або каже лише те, що шеф хоче почути. Радник-астролог у такій системі виглядає як "незалежна третя сторона", яка не претендує на посаду, а тому їй легше довірити особисті страхи.

4. Історичний прецедент: від царів до президентів

Історія доводить, що нинішні скандали навколо "радників із феншуй" — це класичне повторення минулого. Можна згадати:

• Ненсі Рейган, яка фактично планувала графік перельотів та зустрічей президента США Рональда Рейгана за порадами астролога Джоан Квіглі.
• Франсуа Міттерана (експрезидента Франції), який роками консультувався зі штатною астрологинею Елізабет Тесьє перед ухваленням рішень щодо війни в Перській затоці.
• Григорія Распутіна при дворі останнього російського імператора.

ChatGPT вважає, що в українській політиці тема звернення до езотериків, астрологів і нумерологів періодично спливає не випадково. Це не суто українське явище — подібні практики існували у владі різних країн, від США до Росії та країн Азії. Але в умовах війни, постійного стресу й високої невизначеності така тенденція стає помітнішою. Головна причина — психологічна. Політики живуть у середовищі, де ціна помилки може бути колосальною: військові рішення, міжнародні переговори, рейтинги, суспільний тиск. У таких умовах люди часто шукають не лише раціональні прогнози аналітиків, а й будь-яке додаткове відчуття контролю над майбутнім.

Астролог чи нумеролог у цьому випадку працює не стільки як “провидець”, скільки як своєрідний психолог, який дає впевненість і знижує тривожність,вважає ШІ.

Друга причина — культура пострадянської політики. У багатьох еліт ще з 90-х років існує традиція “неофіційних радників”, серед яких могли бути екстрасенси, тарологи чи астрологи. Частина чиновників справді вірить у такі практики, а частина використовує їх радше як ритуал або спосіб психологічної підтримки перед важливими подіями.

Також не варто недооцінювати фактор інформаційних маніпуляцій. Іноді чутки про “містичних радників” спеціально запускаються в медіа для створення образу “особливого” лідера або, навпаки, для дискредитації політичних опонентів. В українському інформаційному просторі, де емоційність часто переважає над сухою аналітикою, такі історії швидко набирають популярність.

Окремо слід враховувати воєнний контекст. Під час затяжної війни суспільство загалом стає більш схильним до пошуку символів, знаків і прогнозів. Це стосується не лише політиків, а й звичайних людей. Коли майбутнє виглядає непередбачуваним, попит на будь-які “пояснення” різко зростає.

При цьому немає підтверджень, що державні рішення в Україні офіційно ухвалюються на основі астрології чи езотерики, наголошує ChatGPT. Реальна політика все ж базується на роботі військових, дипломатів, економістів і спецслужб. Але сама присутність подібних “неформальних практик” у владних колах є показником високої напруги, страху перед невизначеністю та людської потреби знайти опору навіть у нетрадиційних джерелах.

У висновку ШІ наголошує, що для сучасної демократичної держави поява езотериків у кабінетах влади — це завжди тривожний маркер. Він свідчить про кулуарність ухвалення рішень, деривацію раціональних інститутів (коли думка ворожки важить більше, ніж аналітика профільного міністерства чи спецслужб) та кризу довіри всередині самої команди. Поки політика залишатиметься грою з занадто високими ставками, попит на "магічні рішення" серед політичних лідерів, на жаль, не зникне.