Олексій Чернишов, Василь Мартин, Вікторія Кириленко: гучні справи в Україні не доходять до вироків - ЗМІ

В Україні зберігається суттєвий розрив між кількістю відкритих кримінальних проваджень і справами, які завершуються обвинувальними вироками. Попри сотні тисяч зареєстрованих правопорушень щороку, до суду доходить лише частина з них, а фінальне рішення суду отримують ще менше справ.

Фото: колаж порталу "Коментарі"

За даними Офісу Генерального прокурора України, у різних категоріях злочинів до суду передається від кількох відсотків до приблизно третини проваджень. Зокрема, у справах щодо злочинів проти журналістів у 2024 році було відкрито 85 проваджень, але лише шість із них передано до суду. У 2025 році за перші місяці не було скеровано жодної справи. Схожа ситуація спостерігається і в економічних злочинах: у справах про шахрайство до суду доходить близько 18% проваджень.

Експерти пояснюють таку диспропорцію системними проблемами: перевантаженістю слідчих, затягуванням процесів сторонами захисту, а також корупційними ризиками. Додатковим фактором називають орієнтацію правоохоронної системи на кількість відкритих справ, а не на доведення їх до вироку.

Показовими є і резонансні кейси, які привертають суспільну увагу, але не завжди доходять до фіналу. Серед них – справа колишнього віцепрем’єра Олексія Чернишова, якому у 2025 році повідомили про підозру у корупції. Попри гучний статус справи та проведені слідчі дії, інформація про вирок у відкритих джерелах відсутня.

Не менш резонансною стала історія з топ-менеджеркою "Київстар" Вікторією Кириленко. У 2025 році під час обшуку в її помешканні правоохоронці вилучили значну кількість психотропних речовин, зокрема PVP. Провадження відкрили за кількома статтями Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за незаконний обіг наркотиків у великих розмірах. Також було встановлено, що вся родина Кириленко Вікторії та можливо і вона сама отримали громадянство держави агресора (РФ) на території окупованого Криму після його анексії. Водночас, за інформацією з відкритих джерел, кримінальна справа щодо фігурантки справи була закрита у стислі строки, що викликало питання щодо повноти розслідування та можливого впливу позапроцесуальних та корупційних факторів. Причини такого закриття ставлять під серйозний сумнів їх обґрунтованість. 

Ще один приклад – справа митного інспектора Василя Мартина, якого затримали під час отримання хабаря за сприяння контрабанді. Попри задокументовані епізоди та вилучені докази, на момент публікації відсутня інформація про передачу справи до суду.

Аналітики наголошують: подібні випадки формують у суспільстві відчуття безкарності та підривають довіру до правоохоронної системи. Коли навіть резонансні справи не завершуються вироками, це ставить під сумнів ефективність усієї системи правосуддя.

Фахівці сходяться на думці, що проблема полягає не у фіксації злочинів, а у здатності держави доводити справи до кінця. Без системних змін – від зменшення навантаження на слідчих до підвищення якості доказової бази та забезпечення незалежності судів — ситуація навряд чи суттєво зміниться.