Тимчасовий екзархат під Вселенським Патріархатом: новий план виходу УПЦ з-під Москви, який дратує і ПЦУ, і РПЦ

В українському церковному середовищі розгортається дискусія навколо ідеї тимчасового екзархату під омофором Вселенського Патріархату — як можливого механізму виходу Української православної церкви (УПЦ) з-під канонічної залежності від Московського Патріархату та кроку до реальної, а не декларативної єдності з Православною Церквою України (ПЦУ). Про це повідомляє "Духовний фронт України" з посиланням на OrthodoxTimes.

Чи зможуть ПЦУ і УПЦ Московського патріархату об’єднатися: в Москві істерика через ідею тимчасового екзархату

За логікою авторів, Вселенський Патріархат, як Перший Престол у православ’ї, має не лише право, а й обов’язок втручатися там, де місцеві механізми вичерпані, — як арбітр і гарант канонічного порядку.

Тимчасовий екзархат пропонується як перехідна структура для тієї частини УПЦ, яка готова розірвати канонічний зв’язок із Москвою, але поки не може з різних причин безпосередньо приєднатися до ПЦУ.

Екзархат описується не як третя "паралельна" Церква, а керований перехід: від розділення й подвійної підлеглості до спільного церковного простору, де ПЦУ лишається Помісною Церквою з Томосом, а екзархат — лише перехідний місток.

В аналітиці "Духовного фронту України" наголошується: якщо проблему УПЦ не вирішити церковно-канонічно, її можуть "зафіксувати" політичні домовленості, зокрема в можливій мирній угоді з Росією. Тимчасовий екзархат, на думку авторів, може зняти цей ризик: дати громадам і єпископам УПЦ канонічно безпечний вихід із московської орбіти до того, як політичні формули застигнуть у текстах угод.

Офіційної позиції УПЦ щодо екзархату поки немає, однак у середовищі духовенства й мирян, за оцінками "Духовного фронту України", помітні зацікавлення і сприйняття цієї ідеї як "виходу з цугцвангу", прагнення зберегти канонічну легітимність громад і священників після розриву з Москвою, готовність обговорювати екзархат за наявності чітких гарантій правил входу, строків і перспектив.

Показовою редакція вважає позицію протоієрея УПЦ Сергія Прокопчука (Софійське братство), який бачить тимчасовий екзархат як найменш ризикований механізм для тих громад, що більше не хочуть бути під Москвою, але ще не готові до негайного переходу в ПЦУ.

У ПЦУ, за оцінкою матеріалу, переважає скепсис і насторога. Видання "Україна Православна", яке пов’язують із Київською Митрополією ПЦУ, опублікувало різко критичну редакційну статтю, де тимчасовий екзархат названо "московським троянським конем".

У російському церковному середовищі ідея тимчасового екзархату для УПЦ також викликала різко негативну реакцію. РПЦ та наближені ресурси подають екзархат як "маскування поглинання УПЦ", дорогу до злиття з ПЦУ, інструмент зовнішнього управління.

На думку "Духовного фронту України", така тональність пояснюється просто: будь-який канонічний план, що дозволяє УПЦ вийти з-під Москви, безпечний для єпископату й громад, напряму б’є по впливу РПЦ в Україні. Тому завдання російської риторики — злякати, демотивувати і зберегти залежність від Московського Патріархату.

Показово, що в трактуванні РПЦ прерогативи Вселенського Патріархату знову зводяться до "втручання", тоді як у православній традиції йдеться про арбітраж і пастирський нагляд там, де місцеві механізми не працюють.

У матеріалі наголошується: державна політика "духовної незалежності" — це фактично курс на вихід УПЦ з-під московської юрисдикції та подальшу єдність українського православ’я. На цьому тлі тимчасовий екзархат подається як церковний, а не політичний спосіб: зняти московську залежність, уникнути підпільних структур і радикалізації, зберегти канонічну легітимність для духовенства й громад.

У цьому контексті тимчасовий екзархат описується як один із небагатьох інструментів, здатних поєднати канонічний порядок, повагу до свободи віросповідання й реальну перспективу церковної єдності — без силових сценаріїв і політичних "спецстатусів".

Нагадаємо, раніше портал "Коментарі" повідомляв, що у тимчасово окупованому Криму спостерігається значне загострення релігійних переслідувань. Силовики активізували тиск на віруючих, які не належать до “скрепних” конфесій.