Рубрики
МЕНЮ
Недилько Ксения
Похорон — це не лише прощання з тілом, а й глибоко символічний обряд, в якому кожна деталь має значення. Однією з таких деталей є те, що кладуть у труну разом із покійним. З давніх часів до сьогодення цей звичай зазнав змін — щось втрачено, щось адаптовано до нових реалій, а деякі речі залишилися незмінними.
Ілюстративне фото
У різних культурах речі, покладені до труни, мали глибокий символізм. Їхнє призначення — допомогти душі в дорозі до іншого світу.
1. Особисті речі
У язичницькі часи з покійними часто ховали те, чим вони користувалися за життя: гребінці, прикраси, улюблені речі або навіть зброю. Вважалося, що душа потребує знайомого оточення на шляху до світу мертвих.
2. Їжа і монети
У слов’ян клали хліб, воду, кашу або монети — як плату за перехід через ріку між світами. Такий ритуал був і в стародавніх греків (монета Харону).
3. Ікони та обереги
Після християнізації у труну почали класти ікони, натільні хрестики, вервички, щоб захистити душу від нечистої сили.
У сучасній Україні ритуали стали менш символічними і більше орієнтованими на зовнішній вигляд і комфорт рідних покійного.
1. Одяг покійного
Зазвичай людину вдягають у новий або чистий одяг, часто світлого кольору. У жінок це сукня або сорочка, у чоловіків — костюм. Вважається недоречним класти в труну одяг із гудзиками на спині або зі швами назовні.
2. Ікона або хрестик
Символічно покійним дають у руки іконку або кладуть поруч хрестик. Це свідчить про приналежність до християнської віри.
3. Серветки, покривала, подушечки
Ритуальні агентства часто додають до труни спеціальні тканини з вишитими молитвами, подушки для голови, серветки для рук. Це не завжди має символіку, але є частиною сучасної поховальної естетики.
4. Листи, фото, дрібні речі
У приватному порядку рідні можуть покласти лист, фотографію, дитячий малюнок або інші речі, що мають особисте значення. Це — індивідуальна форма прощання.
Церква застерігає від кладання у труну:
грошей — бо це язичницький звичай;
гострих предметів — ножів, голок, шпильок (вважається, що "заколюють" душу);
мобільних телефонів — сучасна мода, яка суперечить духовній суті прощання;
дзеркал, годинників — за народними віруваннями, це "затримує" душу в цьому світі.
Погляд у майбутнє
У деяких західних країнах практикують "капсули пам’яті" — до труни кладуть флешку з фото, відео або листом нащадкам. Ця тенденція поступово доходить і до України. Однак головне — не кількість речей, а намір, з яким це робиться.
Висновок
Те, що кладуть у труну з покійним — це поєднання традицій, віри, любові і пам’яті. Стародавні звичаї мали сакральний сенс, сучасні — більш емоційний. Але суть залишається незмінною: це наш спосіб попрощатися, передати останнє "дякую" і "люблю".
Нагадаємо, портал "Коментарі" писав, чого не можна робити на похоронах.
Новини