Медовий Спас 2024: історія свята, які квіти освячувати у храмах, заборони

Маковей, Медовий Спас та Спас на воді – це значуще народно-релігійне свято для православних християн. З цього дня розпочинається Успенський піст, також відомий як Спасівка. В українській народній традиції свято Маковея вважається одним із найшанованіших у році. Цього року Медовий Спас відзначатиметься 1 серпня, згідно з новоюліанським календарем, на який перейшли Українська Православна та Греко-Католицька Церкви. Раніше це свято відзначалося 14 серпня.

Медовий Спас – це не лише релігійне, а й культурне свято, яке глибоко вкоренилося у традиціях українського народу. Він нагадує про важливість подяки за врожай, пошану до природи та дотримання духовних традицій. Святкуючи Медовий Спас, українці вшановують своє коріння і продовжують передавати ці традиції з покоління до покоління.

Портал "Коментарі" розповідає, як відзначають Медовий спас, а також про історію свята, традиції, прикмети та забобони цього дня.

Історія свята Медовий Спас

Свято Медового Спасу бере свій початок із давніх часів, коли християнство ще не було поширене на території сучасної України. У язичницьких традиціях він був пов'язаний із поклонінням силам природи, особливо бджолам, які вважалися священними. З прийняттям християнства це свято набуло нового сенсу, пов'язаного з шануванням Хреста Господнього та подякою за дари природи.

Існує легенда, що саме 1 серпня імператор Костянтин Великий знайшов у Єрусалимі хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. На честь цієї події встановили свято Походження (Винесення) Чесних Древ Хреста Господнього, яке збіглося з Медовим Спасом.

Традиції та обряди на Медовий Спас

Основна традиція святкування Медового Спасу полягає у освяченні меду нового врожаю у церкві. Віруючі приносять мед у храм, де священик читає молитви та освячує його, після чого цей мед вважається священним та використовується для лікування та захисту.

Окрім меду, у цей день прийнято освячувати воду та макові голівки. У народі існує традиція готувати особливі страви з маком, які потім освячують у церкві та роздають рідним та близьким.

В українських селах на Медовий Спас також освячують воду в річках та колодязях, вірячи, що вона набуває цілющих властивостей. Люди купаються у освяченій воді, щоб очиститися духовно та фізично.

Прикмети та забобони на Медовий Спас

З Медовим Спасом пов'язано безліч прикмет. Наприклад, вважалося, що у цей день не можна купатися в річках та озерах після освячення води, оскільки вода починає "холоднішати", що може призвести до хвороб. Також є повір'я, що якщо у цей день буде дощ, то осінь буде дощовою, а врожай багатим.

Ще одна прикмета говорить, що мед, освячений на Медовий Спас, потрібно обов'язково спробувати самому і поділитися з іншими, щоби весь рік був солодким і успішним.

Що можна і не можна освячувати

у церкві на Медовий Спас

На Медовий Спас до церкви прийнято приносити мед, мак, воду та квіти, особливо волошки та нігтики, оскільки вони символізують чистоту та скромність. Освячення меду символізує подяку Богові за дар природи, а мак використовується у стравах, які готують цього дня.

Однак, не всі квіти можна приносити для освячення. Відповідно до традиції, не рекомендується приносити польові чи отруйні квіти, такі як белена чи дурман. Ці рослини можуть символізувати зло чи недобрі наміри, що суперечить сенсу свята. Найкраще приносити квіти, які ростуть у садах чи лісах, і які традиційно асоціюються з чистотою та чеснотою.

Цього ж дня у церквах освячують "маковійчики" — букети з трав та квітів. У народі вважається, що якщо не освятити квіти, то господарство може не процвітати. Кожна квітка в букеті мала своє значення. Композиції складали з різноманітних ароматних рослин та перев'язували червоною стрічкою:

зрілі головки маку – обов'язковий елемент букета;

чорнобривці та настурції — символи процвітання роду;

м'ята — захист від бід та джерело здоров'я;

квітучі соняшники — символ сонця та світу;

лугова материнка — для охорони сім'ї;

полин — оберіг від зла;

колосся пшениці, жита та інших злаків – для родючості землі;

рута та календула — від хвороб;

базилік – символ вічності;

та ароматні трави, такі як любисток, базилік, та інші сезонні квіти за бажанням.

Після освячення букет поміщали у кут за ікони та зберігали весь рік. Навесні освячені макові зерна сіяли на полі, а із сушених рослин дівчата плели вінки.