Чому дітей не можна брати на похорон та змушувати цілувати померлого

Смерть — складна і болісна тема навіть для дорослих. А для дитини — це взагалі незрозуміле, тривожне й лячне явище. У багатьох сім’ях досі вважається, що дитина має бути на похороні близької людини, "бо це шана", або що дитина мусить "попрощатися", поцілувавши покійного. Така практика часто завдає глибокої психологічної травми. У цій статті розглянемо, чому не варто брати дітей на похорон і тим більше змушувати торкатися тіла померлого.

Ілюстративне фото

1. Смерть для дитини — не те саме, що для дорослого

У віці до 7–10 років дитина не здатна повністю усвідомити поняття незворотності смерті. Для неї смерть — це щось тимчасове або казкове, як "заснув і прокинеться". Побачити мертву людину, особливо когось близького, — це надто сильний емоційний шок, який дитина не в змозі обробити.

2. Атмосфера похорону може травмувати

Плач, голосіння, чорний одяг, труна, обличчя небіжчика, люди в сльозах — усе це гнітюче навіть для стійкої психіки дорослого. Дитина не розуміє, чому всі плачуть, чому лежить нерухомий дідусь, чому його кладуть у землю.

У дитини можуть виникнути:

нічні кошмари,

тривожність,

страх смерті чи страх залишитися без мами або тата,

регрес у поведінці (наприклад, енурез, страх темряви, замкненість).

3. Змушування цілувати померлого — грубе порушення меж

У багатьох родинах існує традиція: цілувати покійного на прощання. Але для дитини це — жахливий досвід. Мертве тіло виглядає неприродно: холодне, бліде, з нерухомими повіками. Дитина може злякатися цього назавжди.

Нав’язане "прощання" залишає в пам’яті шок:

відраза до тілесності та смерті,

психологічний бар’єр до близькості з іншими людьми,

страх перед тілом як таким.

4. Повага — не завжди участь у похороні

Дитина не зобов’язана бачити смерть, щоб проявити любов чи повагу. Є безпечніші способи:

намалювати малюнок для бабусі чи дідуся,

разом з дорослим запалити свічку вдома,

переглянути фото, розповісти історію про покійного,

разом помолитися чи просто згадати добрим словом.

5. Все залежить від віку та психологічного стану

Іноді, якщо дитина старшого віку (10+) дуже хоче попрощатися, це можна обговорити та пояснити, чого очікувати. Але змушувати — ніколи. Рішення бути на похороні або прощанні має бути усвідомленим і добровільним.

Висновок

Похорон — не місце для дитини, якщо вона ще не готова це прийняти. І тим більше не варто змушувати її цілувати або торкатися тіла померлого. Це не "шана", а насильство над психікою, яке може залишити глибоку психологічну травму на все життя.

Бережіть дітей. Їхнє дитинство має бути про любов і безпеку, а не про холодні обличчя в труні.

Нагадаємо, портал "Коментарі" писав, чого категорично не можна робити на похоронах.