Розумом мало чим відрізняється від давніх людей: як орангутан сам себе лікував — і що це означає для нас

У глибині тропічного лісу на Суматрі трапився випадок, який для багатьох звучить як оповідь із науково‑фантастичного роману, але це реальні факти, задокументовані вченими. Дослідники з Інституту тропічної екології помітили, як самець суматранського орангутана на ім’я Ракус не просто турбувався про свою рану на обличчі — він лікував її самостійно, використовуючи рослину з цілющими властивостями. Про це повідомляє видання "Nature".

Вчені вперше зафіксували, як орангутан використав рослину як перев’язку

Після того як Ракус отримав відкриту рану (ймовірно, під час боротьби з іншим самцем), не минуло й декількох днів, як він почав вибірково відривати листя ліани Fibraurea tinctoria, знайому місцевим народам як акар кунинг. Ця ліана у традиційній медицині регіону використовують для лікування дизентерії, малярії та навіть діабету — і не через випадковість: у ній містяться протибактеріальні, протизапальні, антиоксидантні й інші біологічно активні сполуки.

Що зробив Ракус — це справжній "природний хірург": він жував листя, наносив сік прямо на свою рану, а потім вкривав її жованою зеленню як перев’язочним матеріалом. Ця процедура повторювалася кілька разів протягом одного сеансу, а на наступний день він знову їв і прикладав листя. Результат вражає: рана повністю зажила за декілька тижнів, і практично не залишилося сліду.

Це явище — перше систематичне спостереження активного лікування ран за допомогою рослини у диких тварин. До цього подібне документували лише у шимпанзе, які використовують інші рослини для боротьби з паразитами або симптомами хвороб. Але поведінка Ракуса унікальна тим, що мова йде про цілеспрямоване застосування соку рослини саме для зовнішнього лікування рани.

Що ще цікавіше — Fibraurea tinctoria містить алкалоїди протоберберину і фуранодитерпеноїди, які в лабораторних дослідженнях показали антибактеріальні, протизапальні та антиоксидантні властивості. Іншими словами, рослина справді має властивості, які можуть полегшувати біль, зупиняти інфекцію і сприяти загоєнню — і Ракус, схоже, це інтуїтивно відчув.

Вчені підкреслюють, що таку поведінку можна розглядати як форму природного самолікування — не просто інстинкт, а вибір, який веде до покращення стану. Це відкриває нове розуміння не тільки про орангутанів, а й про витоки медичного пізнання взагалі: можливо, наші предки теж спостерігали за поведінкою тварин, перш ніж почали створювати власні засоби для лікування ран.

У більш широкому контексті подібні випадки показують, що природа сама по собі є величезною лабораторією з рецептами для здоров’я, які ми ще лише починаємо розшифровувати. І якщо мавпи можуть інтуїтивно застосовувати ці знання, то людське "розуміння" та сучасна медицина можуть лише виграти, перейнявши та вдосконаливши ці природні підходи.

Нагадаємо, портал "Коментарі" раніше повідомляв, що у Південній Австралії масово гинуть тварини.