Сім способів проїхати з однієї області в іншу без ПЛР та COVID-сертифіката

З 21 жовтня правила перетину кордонів між областями стали безпрецедентно жорсткими за весь період незалежності: тепер для того, аби виїхати за межі своєї області громадським транспортом, потрібно пред’явити сертифікат про вакцинацію або негативний результат тесту (інші опції — наприклад, сертифікат про перенесене захворювання, — поки що на етапі розробки, хоча Кабмін давно оголосив про них). Як ми знаємо, наразі проти COVID-19 вакциновано трохи понад 16% українців, а тестування коштує від 300 до 2000 грн, що є суттєвим доважком до вартості квитка. Що ж можуть зробити в цій ситуації нещеплені? Вони знайшли щонайменше сім виходів із цієї ситуації. І поділилися ними з "Коментарями".

COVID-сертифікат. Фото з відкритих джерел

Сподіватися, що "пронесе" 

"Виробничих потужностей" патрулів не вистачає на всіх пасажирів. 

Частина українців намагатиметься скористатися тим, що держава не "допиляла" механізм генерування сертифікатів про одужання від COVID-19, мовляв, претензії до Мінцифри, яке гальмує процес, а від мене відчепіться. 

Домовитися з перевізником

Оскільки перевізники зацікавлені в тому, аби принаймні мінімізувати збитки, то можуть зупинятися на кордоні між областями, висаджувати всіх пасажирів, переїжджати в наступну область і там пасажири, пішки догнавши транспорт, займають свої місця.

"Качати" права

Юридично підковані громадяни погрожують кримінальною відповідальністю за самоправство та перевищення влади тим, хто перешкоджає перетину кордонів між областями. 

Їх головні аргументи, якщо стисло, виглядають так:

1) Вимагання перевізником/водієм у пасажира вакцинного сертифіката або довідки з місця роботи підпадає під ознаки самоуправства, порушує права споживачів і дає можливість пасажиру стягнути з перевізника матеріальні та моральні збитки. 

Перевезення пасажирів автотранспортом в Україні регламентуються виключно Законом "Про автомобільний транспорт" та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, закріпленими у Законі. Ними, зокрема, регулюються і санітарні вимоги. 

Відповідно до ст. 41 Закону та п. 41 Правил пасажир повинен сплатити за проїзд, а для пільгових категорій обов’язкова наявність посвідчення особи встановленого зразка. 

Підпункт 5 п. 141 Правил забороняє водію автобуса/маршрутки відмовляти пасажирам в обслуговуванні, крім передбачених Законом та цими Правилами випадків. Посилання водія чи перевізника на карантинні постанови та рішення є протиправними, оскільки ці документи не передбачені Законом про автотранспорт та Правилами. 

2) Зупинки транспорту та перевірка медичних документів поліцією порушує вимоги: 

- ст. 39-1 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" — людина має право на таємницю про стан свого здоров'я; 

- ст. 40 Закону про автотранспорт, оскільки вказані документи не є обов’язковими для проїзду в автотранспорті;

- ст. 32 та 35 Закону "Про Національну поліцію" – відсутні достатні підстави для зупинки ТЗ і перевірки документів у пасажирів. 

У статті 32 Закону про Нацполіцію вказано, що поліція може перевіряти лише документ, який посвідчує особу, або документ на відповідне право особи (посвідчення на право керування транспортним засобом, посвідчення на право володіння зброєю тощо). При цьому підставами для перевірки документів є вчинення особою правопорушення або підозра у його вчиненні.

Відповідно до ст. 32 цього Закону у поліції відсутня компетенція на перевірку медичних документів, як-от сертифікатів вакцинації чи тестування. Тим більше, що згідно зі ст. 39-1 Закону про охорону здоров'я пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення по медичну допомогу, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Сертифікат підпадає під визначення інформації про факт звернення до лікаря і стан здоров'я. А згідно зі ст. 39-1 це конфіденційна інформація, яку кожен має право не розголошувати. Поліція може отримати конфіденційну інформацію тільки після відповідного рішення суду.

Таким чином, поліціянт, вимагаючи пред’явлення медичних документів, порушує чинне законодавство та підлягає кримінальній відповідальності за ст. 364 "Зловживання владою або службовим становищем". Тим більше, що вакцинація проти COVID-19 є добровільною і в КУпАП відсутнє таке правопорушення як відсутність вакцинного сертифіката. Тому, якщо поліціянт просить пред’явити сертифікат, йому можна просто відмовити.

Підробити

Йдеться не лише про купівлю підроблених сертифікатів чи результатів ПЛР-тестів (навіть після відкриття перших кримінальних справ можна знайти в інтернеті оголошення про продаж негативного ПЛР-тесту за 900 грн, а сертифікат про вакцинацію із занесенням у "Дію" – за 2000 грн). Умільці, скачавши картинки з інтернету, роблять на телефоні скриншот із нібито "Дії" або за QR-кодом роблять сайт-односторінку з нібито результатом свого ПЛР. 

Чи тягне це за собою відповідальність?

Зловити попутну автівку

Після того, як виявилося, що BlaBlaCar, який спочатку виглядав як альтернатива автобусам та потягам, також почав вимагати тест або сертифікат про вакцинацію, невакциновані українці почали просто перетинати межі між областями на попутних автівках, а далі вже за потреби пересідати на громадський транспорт. Bla Bla Car опублікував ось такий пост.

Скористатися чужими документами

При посадці в поїзд потрібно пред’явити паспорт, а в автобус – ні. Тому дехто бере сертифікати своїх вакцинованих родичів чи друзів.

Вакцинуватися

Головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін звітував, що за перші пів дня дії нових правил послугами пунктів вакцинації, розгорнутих на залізничних вокзалах, скористалося понад 200 осіб.

Попри нищівну критику цієї опції як лікарями, так і частиною українців (адже людина, яка отримала одну дозу щеплення на вокзалі, автоматично вважається незаразною та й після щеплення їй може стати зле вже під час поїздки) такий спосіб потрапити з пункту А до пункту Б теж існує.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що COVID-19 наступає: чи допомагає вакцинація рятувати життя українців.