Рубрики
МЕНЮ
Сергій Кречмаровський
У 1814 році в Німеччині було розроблено новий, надзвичайно яскравий і дешевий пігмент — "паризька зелень" (Paris Green). Разом із раніше створеною "зеленню Шеєле" цей колір миттєво захопив Європу. Ним фарбували сукні, іграшки, капелюшки, обкладинки книжок і, найголовніше, вишукані розкішні шпалери для житлових будинків та заміських маєтків.

Зразок пігменту "паризька зелень" (Schweinfurter Grün) / Фото: Chris Goulet / Wikimedia Commons
Головний секрет чарівного сяйва цих фарб полягав у високій концентрації миш'яку. У вологих приміщеннях або під дією пліснявих грибків "зелень Шеєле" та "паризька зелень" починали вступати в хімічну реакцію, виділяючи токсичний газ — арсин.
Господарі маєтків, обклеєних такими шпалерами, роками дихали отруйними випарами. Це призводило до хронічних отруєнь, важких хвороб і навіть раптових смертей серед мешканців та робітників фабрик.
З цією модною отрутою пов'язана й одна з найвідоміших історичних гіпотез. Існує версія, що саме миш'якові шпалери в будинку на острові Святої Єлени підкосили здоров'я засланого Наполеона Бонапарта. Сучасні аналізи дійсно підтвердили наявність миш'яку в зразках шпалер із його кімнати, хоча науковці досі сперечаються, чи став цей чинник вирішальним.
Коли вченим вдалося довести колосальну токсичність миш'якових пігментів, від них повністю відмовилися в дизайні, живописі та легкій промисловості.
Проте "паризька зелень" не зникла назавжди: вона знайшла нове застосування в сільському господарстві й до 1880-х років стала одним із перших масових хімічних інсектицидів для боротьби з колорадським жуком.
Нагадуємо: раніше портал "Коментарі" розповідав, як обрізані колготки перетворилися на бізнес-імперію: реальна історія зановниці Spanx.