Звільнення Артема Ситника: ризики і наслідки для антикорупційної системи України

У Верховній Раді з'явився оновлений законопроект, який передбачає звільнення Артема Ситника із посади директора НАБУ. Яка ймовірність припинення його повноважень? Чому це слід (не слід) робити? Який результат може мати ситуація? На ці питання порталу "Коментарі" відповідали експерти.

Артем Ситник - фото з відкритих джерел

"Досить популярним підходом став пошук осіб, яким такий крок може бути вигідним"

Адвокат, експерт Українського інституту майбутнього (УІМ) з питань правоохоронної і судової діяльності, кандидат юридичних наук Мирослава Чорноусько зазначає: "У зв'язку з уже другою законодавчою спробою звільнення керівника НАБУ Артема Ситника досить популярним підходом став пошук осіб, яким такий крок може бути вигідним. У медіа-просторі встигла з'явитися інформація про те, що йдеться про атаки НАБУ, підрив незалежності органу і співпраці з міжнародними партнерами. На думку деяких "антикорупційних активістів", пропоновані процедури не будуть сприйняті міжнародною спільнотою. Проте доцільно брати до уваги насамперед юридичні факти, законодавчі вимоги і об'єктивні показники діяльності (або бездіяльності) НАБУ".

На думку експерта, за таких умов навряд чи доречно говорити про пріоритетність незалежності бюро перед ефективністю роботи органу.

"Законодавство передбачає не просто гарантії, але й обов'язки НАБУ, — підкреслює Мирослава Чорноусько. — По-перше, буде лукавством говорити про виключно політичний підтекст ініціатив зі звільнення Ситника, адже показники роботи НАБУ свідчать про відсутність здійснення реально ефективних заходів із розслідування корупційних правопорушень. По-друге, слід пам'ятати про те, що КСУ ще 28 серпня минулого року визнав Указ президента про призначення директора НАБУ неконституційним. В основу рішення було покладено невідповідність встановлення порядку призначення директора НАБУ принципу поділу влади".

Нагадує експерт і про те, що Артем Ситник із кінця 2019 року перебуває в реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення. І це саме по собі є дискредитацією статусу бюро.

"Що стосується пропонованих норм нового проекту, то ним передбачена реалізація принципів парламентського контролю за вирішенням відповідного кадрового питання. Критиці піддаються і окремі норми щодо формування конкурсної комісії, проведення конкурсу та призначення директора НАБУ. Із окремими зауваженнями у цій частині можна погодитися, однак мінімізувати ризики можливо шляхом уточнення дискусійних норм. Тому нині навряд чи виправдано говорити про якісь радикальні ризики або наслідки для антикорупційної системи України, адже її діяльність є ефективною скоріше на папері, ніж на практиці. Що ж стосується одіозного директора НАБУ, потребу його звільнення можна вважати актуальною не тільки з політичних причин", — резюмує Мирослава Чорноусько.

"Присутність голови НАБУ в списку корупціонерів як мінімум не солідна з точки зору репутації голови антикорупційного органу"

Питання звільнення Ситника витає в кулуарах влади не один день, оскільки більшість представників істеблішменту не сприймають його на посаді через низку об'єктивних факторів. Так вважає експерт аналітичного центру Kyivstratpro Тарас Семенюк. І перераховує такі фактори:

1. Присутність голови НАБУ в списку корупціонерів як мінімум не солідна з точки зору репутації голови антикорупційного органу.

2. Результати роботи НАБУ поки не вражають, зокрема щодо посадки топ-корупціонерів. Більшість справ просто розвалилися у суді (і це за роботи антикорупційного суду).

3. Бюджет країни мав наповнюватися шляхом повернення вкрадених активів або коштів топ-корупціонерів. Але поки ми не побачили конкретних цифр, які були б повернуті платникам податків.

4. Процедура аудиту роботи НАБУ як інституту є нормальною практикою після умовно п'ятирічного терміну роботи. І якщо результати роботи незадовільні, відповідальність несе керівник.

"НАБУ як основа антикорупційної інфраструктури має працювати в Україні. І процедура зміни керівництва не впливає на її важливість, — підкреслює Тарас Семенюк. — У розвинених демократіях керують інституції, а не персони. Тому зміна керівника НАБУ є нормальною і здоровою процедурою. Посаду директора бюро повинна обійняти репутаційно чиста і професійно підготована людина. НАБУ ж має бути частиною правоохоронної системи країни, а не окремим її островом. Крім цього, слід не забувати про підзвітність НАБУ платникам податків, що у нас працює через профільний комітет парламенту".

Раніше портал "Коментарі" розповідав, що експерти оцінили шанси Міністра охорони здоров'я Максима Степанова попрощатися із кріслом.