Керівники України, Литви та Польщі підписали 11 січня у Львові декларацію президентів Люблінського трикутника. Серед іншого було заявлено, що Польща передасть Україні роту танків Leopard (за стандартами НАТО – це 14 машин) у рамках міжнародної коаліції, а Литва надасть нам комплекси ППО та зенітні системи. Експерти розповіли виданню "Коментарі", чому таке важливе подібне зближення трьох держав.
Зеленський – Наусєда – Дуда. Фото: сайт Офісу президента
Люблінський трикутник – це найкраща противага "білоруській загрозі"
Аналітик Фонду громадської дипломатії Олександра Ковальчук пояснює:
"Підписання декларації главами держав Люблінського трикутника – це важливий крок на шляху до членства України в ЄС, НАТО та реалізації "Ініціативи трьох морів". Люблінський тристоронній формат ґрунтується на традиціях та історичних зв'язках трьох країн. Люблін обрали спеціально як натяк на середньовічну Люблінську унію, яка створила Річ Посполиту – одну з найбільших держав Європи свого часу. Польща та Литва – системні партнери України та на практиці довели свою допомогу та підтримку. Сьогодні – вкотре".
Експерт вважає, що тристороння декларація зміцнить взаємодію наших країн та стане міцним фундаментом регіональної взаємодії.
"Важливо і те, що Наусєда і Дуда за останній рік стали особистими друзями Зеленського. Він про це говорив у багатьох інтерв'ю", – наголошує Олександра Ковальчук.
За її словами, підписання локальних двох-трьох сторонніх партнерських договорів із Україною легше реалізувати. До того ж вони не виглядають декларативно, а матимуть прикладне, практичне значення. Слід також розуміти, акцентує аналітик, що Люблінський трикутник – це найкраща противага "білоруській загрозі".
"При цьому ідея "Тримор'я" – набагато амбіційніша, оскільки є об'єднанням дванадцяти держав Центральної та Східної Європи. Територія країн-учасниць має вихід до Адріатичного, Балтійського та Чорного моря. Усі країни-учасниці, крім Австрії, є колишніми соціалістичними, і добре знають і розумію загрозу з боку РФ. Всі ці домовленості не є взаємовиключними, а взаємодоповнювальними, – зазначає Олександра Ковальчук. – Подібне регіональне партнерство дозволяє швидше на практиці реалізовувати проекти та фінансувати допомогу країнам-учасницям. Що мінімізує бюрократизм, притаманний ЄС та НАТО".
У нас є можливості для розвитку багатьох видів співпраці, перш за все, саме з Польщею, з якою ми є сусідами
Економічний та політичний експерт Борис Кушнірук нагадує, що союз Польщі, Литви та України має історичне коріння.
"Питання не в тому, щоб йти у стародавні часи. Але об'єктивно, якщо подивитися на карту, зрозуміло, що ці країни мають між собою спільні кордони (Польща межує з Україною та Литвою), відповідно, мають можливість проводити спільну політику, зміцнювати економічні зв'язки. Крім того, у цих трьох держав є спільна історична проблема – Росія, яка у різні століття по-різному загрожувала їхньому існуванню. Тож об'єднання українців, поляків та литовців має цілком логічне обґрунтування", – пояснює експерт.
Співпраця з Польщею для України може мати ще й стратегічне значення, упевнений він. Не лише з погляду спільної протидії Росії, а й у ракурсі значної кооперації.
"Україна має певні технологічні напрацювання, але в нас внутрішній ринок не такий великий, та ще й скорочується внаслідок війни та демографічної кризи. Те саме виробництво вигідніше розміщувати у кооперації. І Польща у цьому плані – дуже вигідний для нас партнер. У плані авіабудування, вагонобудування, створення турбін тощо. Ми маємо можливості для розвитку багатьох видів співпраці. Насамперед, саме з Польщею, з якою ми є сусідами. До того ж Литва набагато менша. Але українсько-польська співпраця може призвести і до тих чи інших наших зв'язків із Литвою. Взаємовигідним", – наголошує Борис Кушнірук.
Виходячи з цього, він бачить у зустрічах, подібних до сьогоднішньої у Львові, необхідні складові довгострокового співробітництва – стратегічно важливого для наших трьох країн.
"Важливі, звичайно, не просто слова та декларації, а усвідомлена економічна політика, яка б стимулювала створення спільних виробництв. Де ми б розвивали ті чи інші напрями промислового виробництва, видаючи продукцію з більшою додатковою вартістю, – зазначає експерт. – Ведучи війну з Росією, ми об'єктивно не можемо налагодити на своїй території серійне виробництво якоїсь військової техніки. Тому що будь-якої миті може прилетіти ворожа ракета – і все знищити. А якщо таке виробництво розміщено за межами України, у тих же Польщі чи Литві, ми можемо наші конструкторські розробки реалізовувати там, отримуючи взаємний зиск".
Читайте також на порталі "Коментарі" — Путін розповів, завдяки кому Росія ще тримається, незважаючи на безпрецедентні санкції Заходу.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.