Однією з топ-тем тижня, що минає, став наступ української влади та силовиків на Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП, яка, на думку багатьох, є філією ФСБ у нашій країні). СБУ виявляє на території тих чи інших єпархій склади з прокремлівською літературою, нацистську символіку, "вчення про сатанізм" та тексти молитов за московського патріарха Кирила. Як оцінюєте такі кроки? Чому це важливо? Чому вони робляться саме зараз – і чого можуть призвести? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Заборона УПЦ МП. Фото: із відкритих джерел
Службовці УПЦ МП істотно впливають на громадську думку та світогляд українців, які відвідують заклади цієї церкви
Сергій Шаповалов, політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва підкреслює, що проблема підривної діяльності УПЦ МП проти національної безпеки та інтересів України є актуальною вже багато років. Нині, на його думку, держава нарешті почала робити ті кроки з припинення діяльності російської агентурної мережі, які потрібно було зробити вже давно, тому це можна оцінити лише позитивно.
Окрім численних злочинів колабораціонізму, вчинених безпосередньо службовцями УПЦ МП, ця "церква", зазначає експерт, є й важливим інструментом інформаційної війни росії проти України.
"Після 2014 року ми чули безліч публічних заяв із запереченням російської агресії, просуванні російських наративів щодо громадянської війни в Україні, демаршівкерівництва УПЦ МП на кшталт відмови встати під час вшанування загиблих українських воїнів у парламенті тощо, – нагадує Сергій Шаповалов. – Усі ці речі робили високопосадовці УПЦ МП, які, з огляду на свою публічність, хоча б якоюсь мірою мали стримувати себе у висловлюваннях".
За словами аналітика, у тисячах звичайних невеличких церков в українських містах та селах службовці УПЦ МП спілкувалися з паствою та доносили до неї російської наративи непублічно та вочевидь у значно менш стриманих формах.
"При цьому важливо розуміти, – продовжує Сергій Шаповалов, – що службовці УПЦ МП істотно впливають на громадську думку та світогляд українців, які відвідують заклади цієї церкви. Адже для прихожан церкви священик є авторитетом, слова якого часто сприймаються без критичного осмислення. Виховування цією "церквою" людей, ідеологічно лояльних до росії, є її найбільшою загрозою. З ідеологічно лояльних до росії людей виходять найкращі колаборанти в окупованих населених пунктах, які здають окупантам людей з проукраїнськими поглядами, призводячи до загибелі цих людей. З ідеологічно лояльних до росії людей виходять й гарні коригувальники вогню, які йдуть на контакт із спецслужбами країни агресора та здають позиції українських військових, діляться інформацією щодо стану об'єктів інфраструктури тощо".
Тому, акцентує аналітик, діяльність цієї структури та причетних до неї осіб повинна бути ретельно розслідуваною. І початок цього процесу варто безумовно оцінити позитивно.
"Однак при цьому варто неухильно дотримуватися презумпції невинуватості. Вочевидь, структура таких масштабів як УПЦ МП включає величезну кількість людей, далеко не усі з яких скоювали злочини проти національної безпеки України", – пояснює Сергій Шаповалов.
Цікавим, на його думку, лишається питання, чому увесь цей процес почався лише зараз. Про підривний характер діяльності УПЦ МП вочевидь мали дані усі релевантні державні органи, не було секретом це і для громадян України. Тим не менш, вочевидь не було політичної волі для розслідування діяльності цієї структури.
"Найімовірніше, до повномасштабного російського вторгнення вона сприймалася як потенційний "медіатор" при комунікації українського уряду та влади рф. Нині ця потреба відпала, але своєї підривної діяльностіУПЦ МП не припинила. Тому очевидне рішення, від якого роками утримувалася українська влада, зрештою було прийняте, – пояснює Сергій Шаповалов. – Підсумовуючи, результатє – і це добре. З іншого боку, у тій кращій Україні, якою ми усі її бачимо після війни, рішення щодо нейтралізації загроз національній безпеці не мають прийматися, виходячи з наявності чи відсутності політичної волі у конкретних керівників держави. Необхідно забезпечити незалежність правоохоронних органів, аби реакція на подібні загрози нацбезпеці була належною та своєчасною".
рф визнавала завжди, що церква під вивіскою УПЦ, насправді належала росії
Керівник Центру суспільно-інформаційних технологій "Форум", політичний експерт Валерій Димов поділився такою думкою:
"Я "за" це рішення – як людина, яка свого часу кричала "Геть московського попа!", коли Олексій привозив до нас Філарета. І я чудово пам'ятаю події 1995 року, коли після загадкової смерті Романюка – патріарха України та всієї Русі, фактично владою та МП були спровоковані події, які обернулися бійнею на Софійській площі. Тоді міліція разом із провокаторами МП били людей за український прапор".
За словами експерта, монополія Московської церкви вважалася в Україні непохитною. Напередодні отримання Томаса (це сталося на початку 2019 року, а 15 грудня 2018 року на Об'єднавчому соборі у Києві було проголошено Православну церкву України) Путін навіть збирав Раду безпеки, бо вважав появу незалежної української церкви – нападом на безпеку росії, нагадує Валерій Димов. А нещодавно "рупор Кремля" Пєсков фактично зробив явку з повинною, коли розповідав, що обшуки на території МП фактично є нападками на російську церкву.
"Тобто рф визнавала завжди, що церква під вивіскою УПЦ, насправді належала росії, – зазначає експерт. – Ті речі, які відбуваються зараз навколо УПЦ МП, мали відбуватися набагато раніше. Слід було виконувати зміни до закону 2662 ("Про свободу совісті та релігійні організації"), внесені 2019-го, але заблоковані Київським окружним адмінсудом. На жаль, саботування реальної духовної деокупації українців нерідко відбувалося з боку держави. І низку держорганів, які мають відношення до свободи совісті та релігійних організацій, часом очолювали прихильники УПЦ МП. З усіма витікаючими. Після неканонічного собору, який ніби поривав зв'язки УПЦ з МП, деякі видні персони почали розповідати, що тепер МП жодного відношення до УПЦ не має. У результаті призупинили перереєстрацію статутів тих єпархій, які мали це зробити відповідно до українського законодавства".
Ну, а зараз, продовжує Валерій Димов, запит на духовну деокупацію зріс як ніколи.
"Вся Україна, – зазначає він, – бачила, як попи УПЦ МП, яка нібито не має відношення до російської православної церкви (рпц), масово переходили на окупованих територіях на бік країни-агресора. Не дивно, що місцеві громади дедалі частіше почали вимагати заборони т.зв. УПЦ, яка є практично зброєю московського шовінізму в Україні в умовах гібридної війни (яка також має релігійний, культурний, дипломатичний фронти). Тож не дивно, що відповідна петиція на сайті президента за два дні набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів".
Влада, наголошує експерт, не могла не реагувати на такий запит суспільства. І війна за незалежність українського духовного простору вийшла на нові рубежі.
"Зараз важливо ще й вичистити промосковський прошарок у лавах самої влади, – упевнений Валерій Димов. – А вона там, на жаль, є досі. І всіляко намагатиметься гальмувати (в парламенті, в судах) процес вигнання УПЦ МП з релігійного поля України. Але однозначно запит на справедливість, духовну деокупацію зріс у рази. І ми обов'язково виженемо і релігійних окупантів".
Читайте також на порталі "Коментарі" — опитування: скільки росіян підтримує війну проти України – чи хочуть переговорів.