Головна Новини Суспільство події Як Україні вирішити проблеми з Польщею: чому без втручання ЄС не обійтися
commentss НОВИНИ Всі новини

Як Україні вирішити проблеми з Польщею: чому без втручання ЄС не обійтися

Україна пов'язана по руках і ногах, адже один із ключових напрямків не лише української торгівлі, а й постачання нам всього, включаючи озброєння та боєприпаси – це Польща

20 лютого 2024, 13:22 comments9289
Поділіться публікацією:

Ситуація на українсько-польському кордоні, де польські фермери творять справжнє свавілля, змусила жорстко висловитись президента України. У вечірньому зверненні 19 лютого Володимир Зеленський зазначив, що події на кордоні з Польщею "не можна сприймати як щось нормальне". Він наголосив, що через польський кордон проходить лише 5% нашого агроекспорту, тому справа не в економіці, а, швидше, у політиці. Про що говорить конфлікт, що все більш розгорається? Які є шляхи вирішення? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.

Як Україні вирішити проблеми з Польщею: чому без втручання ЄС не обійтися

Блокада кордону. Фото: із відкритих джерел

Україні потрібно працювати на випередження

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич зазначає, що Зеленський правий, говорячи, що на Польщу припадає лише 5% українського експорту. Але ситуацію варто розглядати ширше та глибше.

"Згідно з профільними сайтами, з 2020 року в Україну зростає імпорт макаронних виробів. У 2022-2023 він зріс катастрофічно, зайнявши половину ринку. Водночас Україна експортує до сусідніх країн зерно. Чи не здається дивним, що ми, маючи зерно та макаронну промисловість, такими темпами імпортуємо макарони? Так, на фоні війни зерно дістається нашим аграріям у буквальному значенні – кров'ю. До них нема питань. Вони є до трейдерів. Схема проста. Коли ти експортуєш зерно, ти отримуєш компенсацію ПДВ. Тобто 20% вже заробив. А якщо ти везеш автотранспортом, природно, вигідніше зробити логістичне "плече" мінімальним. Перепродавши зерно якомога ближче після того, як український кордон залишився позаду. Ось він ключ проблеми із Польщею. Та й не лише з нею", – наголошує експерт.

За його словами, сільське господарство ЄС і так дещо розбалансоване. А інфраструктура зберігання та переробки у кожній країні розрахована на певний обсяг.

"Йдеться про елеватори, інфраструктуру для перевалки в портах і так далі. Тобто навіть транзит створює певні проблеми для місцевих виробників. Але питання не в транзиті, а в тому, що аграрну продукцію перевізники намагаються скинути ближче", – наголошує Ігор Тишкевич.

Він нагадує, що 2022-го, невдовзі після російського вторгнення, коли порушувалося питання про транзит, для українських аграріїв гостро стояло питання – чи буде в принципі посівна наступного року? Зерна було багато, зберігати – ніде. А, якщо зберігати ніде – навіщо сіяти? Але в аграрному бізнесі, якщо ти не ввійшов у цикл (не посіяв, не зібрав, не продав), то ти цей бізнес можеш втратити.

"А вже наприкінці 2022-го в українській пресі активно обговорювали та раділи, як наше зерно витісняє з європейського ринку місцевих аграріїв. Це подавалося як перемога сильного українського аграрного господарства. Але поставимо себе на місце того самого польського фермера. Особливо виробників зерна. Місця для його зберігання немає. Є демпінг за цінами України. Конкурувати тут дуже складно. Відповідно, польські фермери опинилися в тій самій ситуації, що й українці 2022-го. А чи буде посівна наступного року? Якщо ні – вони банкрутують", – зазначає експерт.

Звичайно, продовжує він, поляки почали вживати досить радикальних заходів. У тому числі йти на перекриття кордонів.

"При цьому перекриття кордонів не є чимось унікальним, виключно польським винаходом. 2015-го у нас перекривали дорогу на Придністров'я та палили шини. 2018-го, 2020-го те саме робили у нас на кордоні з Польщею (євробляхи), – нагадує Ігор Тишкевич. – Ну, а в цьому випадку йдуть на радикальні заходи вже поляки. Вимагаючи, щоб українського зерна в Польщі поменшало. Якими методами їм не так важливо. Квоти, заборона, розгляд із трейдерами, які, використовуючи напівконтрабандні схеми, "зливають" на польський ринок зерно, оформлене для транзиту. Їм байдуже. Головне, щоб поменшало. Хто ухвалить рішення – їм теж не так важливо. Але простіше, зрозуміло, тиснути на свій уряд. Тим більше, що він пов'язаний з погляду жорсткої реакції. Адже у Польщі вже навесні відбудуться місцеві вибори, а наступного року – президентські. Позбавлятися мільйонів голосів виборців (фермери, члени їхніх сімей) ніхто не хоче. Тож ситуація буде постійно гарячою, якщо не вживати заходів".

Безумовно, наголошує експерт, не залишається осторонь Росія. Ці протести залишають широке місце для ІПСО. І, звісно, країна-агресор цим користується. Розганяючи радикальні тези як усередині Польщі, так і всередині України (у стилі – давайте заборонимо імпорт товарів із Польщі).

"І це при тому, що Україна зв'язана по руках та ногах. Один із ключових напрямів не лише української торгівлі, а й постачання нам всього, включаючи озброєння та боєприпаси – це Польща, – наголошує Ігор Тишкевич. – До того ж у Польщі багато українських біженців, частина яких отримує соцдопомогу від цієї держави. А формується вона за рахунок податків, які сплачують, зокрема, польські фермери".

Тож, констатує експерт, є об'єктивні проблеми, але є й ігри на них роспропаганди, причому з обох боків українсько-польського кордону. І нам украй важливо виокремити суть проблеми – і не дати їй перейти на рівень відносин між націями, суспільствами.

"Це питання переговорів між урядами, де Україні точно не вийде залишити все як є, доведеться йти на поступки. Питання ж політичного накачування по обидва боки кордону необхідно вирішувати за допомогою тих самих інформаційних операцій. РФ використовує як важелі впливу ботів, фонди різних організацій, явно і не дуже пов'язаних з нею і так далі. Потрібно відповідати. А краще працювати на випередження. І це завдання нашого уряду, а також дипломатичної служби", – упевнений Ігор Тишкевич.

Він ставить низку риторичних питань щодо того, коли останній раз були (і чи були взагалі) зустрічі українського посольства у Варшаві з популярними блогерами з української діаспори, біженців; присвячені інформаційній роботі на тій території лідерів громадських організацій у Польщі? Коли наше посольство намагалося використати ресурс українців, які мають польське громадянство (тобто є виборцями)?

З погляду позитивного іміджу – коли українське посольство у Польщі, представники нашої Торгово-промислової палати зустрічалися з власниками бізнесів (заводів, фабрик), де працює багато українців (щоб продемонструвати їхній внесок у розвиток польської економіки)?

"А це все – питання лобізму, – зазначає експерт. – Кожен із таких методів впливає на громадську думку. Створює імідж українців як добрих партнерів. Якщо ми не використовуємо важелі, які у нас є, то наш противник буде використовувати свої, яких у нього в тій самій Польщі значно менше. Але, коли куди сильніший боксер просто стоїть як груша, а той, хто куди слабший, завдає удару за ударом, рано чи пізно впаде саме той, хто сильніший".

Основні вимоги поляків – до Євросоюзу

Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін так коментує проблеми українською аграрки у тій же Польщі:

"Це питання було підвішене ще 2014-го, коли підписувалася Угода про асоціацію. У договорі про вільну торгівлю було встановлено дуже маленькі квоти на постачання української агропродукції до ЄС. Проблема має бути вирішена принципово. Але рішення поки що немає".

Зрозуміло, продовжує експерт, що ніхто на Україну з її аграрною продукцією в Європі не чекає. У той же час, уявити, що країна-член ЄС (поки що веде переговори про вступ туди) не матиме доступу на європейський ринок – також не можна.

"Важливо також розуміти, що у вимогах, які піднімають поляки, лише 30% пов’язані з Україною. Основні ж вимоги – до Євросоюзу. При цьому Україну використовують як спосіб тиску на Європейську Комісію (ЄК) для послаблення питань щодо екологічних стандартів та збільшення дотацій для тваринництва. Тож тут я згоден із президентом. Тут більше політики, ніж економіки", – наголошує Олег Пендзін.

Минулого року, наголошує він, ЄК піддалася на такий тиск – і знайшла понад 100 млрд євро для польських фермерів. І вони зрозуміли, що на цьому можна заробляти. Роблячи заручницею своїх "хотілок" Україну.

"ЄК має не давати гроші поляками, а штрафувати їх за порушення вимог прозорості європейських кордонів. А, якщо ви даєте гроші шантажисту, шантаж не припиниться", – констатує експерт.

Читайте також на порталі "Коментарі" – головні складові блокади поляками українського кордону: як вирішити проблему.



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
comments

Обговорення

Поділіться своєю думкою!

Ігор

20 лютого 2024, 14:16

Корінь зла тут юдейська тактика яку вони використовують сотні років: стояти на своєму і нахабно тиснути. Так вони самоутверджуються у світі. Саме тому утворюється фортеці Бахмут Авдіївка Мар'їнка Маріуполь... Саме тому чим більше відразу в суспільстві викликає негідник: Азаров Гетманцев Яресько та їх злочинні схеми тиску, тим більшу підтримку вони мають у нацистського крила. Ціна дуже висока: мільйони жертв втрачені країни розвиток. А підуть на поступки - хана. Нехай поляки пошукають національність Молотова, нехай подивляться що стало з Україною Палестиною. Їх це влаштує?


Новини