Втручання суддів в бізнес: чому у журналістів з'явилися питання до Верховного суду

У представників судової влади може з’явитися можливість легально втручатися в підприємницьку діяльність і оцінювати доцільність ухвалення тих чи інших бізнесових рішень власниками і топ-менеджментом компаній, радою директорів чи зборами акціонерів. Текст відповідної постанови Касаційного господарського суду Верховного суду зʼявився нещодавно. 

Втручання суддів в підприємницьку діяльність. Фото: з відкритих джерел

Як з’ясувало видання "Факти", документ фактично ставить під сумнів право підприємців залучати партнерів по бізнесу і таким чином зменшувати свою частку у бізнесі (за термінологією суддів – "розмивати" частку), а також зобовʼязує суддів апеляційної інстанції розглянути доцільність бізнес-рішень власника компанії попри “правило ділового рішення” (business judgement rule), згідно з яким суд не може втручатися в господарську діяльність і оцінювати бізнес-логіку підприємців.

Автори матеріалу відзначають, що рішення стосується справи №911/266/22, щодо корпоративного спору довкола ТОВ “Преміорі” – українського виробника шин з Білої Церкви. Компанією через британську Premiorri LTD володіє підприємець Олександр Мерзляков. В розпал епідемії коронавірусу власник компанії вирішив залучити інвестора і збільшити в 5 разів статутний капітал, аби співвідношення долей стало 20 на 80 на користь нового інвестора.

Зазначається, що представники бізнесмена Костянтина Жеваго провели заміну бенефіціара ТОВ “Преміорі” в британському реєстрі бізнесу. Суд першої інстанції визнав залучення інвестора неправомірним, в апеляції було ухвалено протилежне рішення. 

Автори матеріалу зауважують, що у Верховному суді судді вирішили “легалізувати” пряме втручання суддів в підприємницьку діяльність шляхом надання оцінки тим чи іншим бізнес-рішенням, а саме – рішенню про залучення інвестора і “розмивання” частки первісного власника, вважає автор тексту. 

Зокрема, суддя Олена Кібенко вирішила прирівняти рішення загальних зборів акціонерів або учасників товариства про збільшення статутного капіталу до правочинів, які можна визнавати недійсними, що є правовим нонсенсом. Крім того, суддя порушила “правило ділового рішення”, яке передбачає, що у суддів апріорі немає достатньої компетенції аби оцінювати бізнес-логіку підприємців. Також суддя зазначає, що англійська компанія (материнська по відношенню до ТОВ “Преміорі”) не отримала ніякої компенсації за добровільне зменшення своєї частки в українському бізнесі після залучення зовнішнього інвестора. 

На думку журналістів, дивним виглядає твердження судді про те, що внесення додаткового вкладу новим інвестором відбувалось “для проформи” (це цитата з судового рішення). “Мовляв, “враховуючи розмір активів ТОВ "Преміорі" за даними фінансової звітності (більше 1,4 млрд грн), додатковий вклад у статутний капітал товариства у розмірі 2 000,00 грн є очевидно номінальним, таким що не мав і за жодних обставин не міг мати будь-який економічний вплив на діяльність цього товариства”. Той факт, що статутний капітал і фінансові показники діяльності можуть взагалі ніяк не корелювати, навряд чи невідомий фахівцю з корпоративного права”, — йдеться в матеріалі.

Автори додають, що суддя Кібенко раніше була партнером ЮФ “Кібенко, Оніка та партнери” (зараз ЮФ “Копартнерс”), де одним із партнерів був адвокат Максим Шевердін. Зараз Шевердін є партнером юридичної групи LCF Law Group, яка супроводжує діяльність Костянтина Жеваго в Україні, захищаючи його інтереси в судах.

Воно також додає, що суддя розглядає не лише цю справу, але й бере участь в справах про корпоративні права щодо Білоцерківської ТЕЦ, які також напряму стосуються Жевага, що переховується в Європі від українських правоохоронних органів.

Напередодні в Єдиному реєстрі судових рішень зʼявилась окрема думка голови суддівської колегії Світлани Бакуліної, де вона повністю нівелює доводи судді Кібенко, вказуючи, що суд взагалі не мав би розглядати скаргу фірм Жеваго, адже вказане рішення суперечить попередній позиції Верховного Суду, а щоб відступити від нього, справу слід було передати на розгляд спеціальної палати. По-друге, ВС порушив принцип прийняття на розгляд касаційних скарг за критерієм різних рішень у подібних справах. Що стосується доводів про недобросовісність дій інвестора та власника бізнесу (змову), на думку судді, вони не охоплюються підставами касаційного оскарження, оскільки тоді суду б довелось переглядати обставини справи, що перебуває за межами його компетенції.